МОТО́РНИЙ Володимир Андрі­йович (04. 06. 1929, Харків — 05. 06. 2015, Львів) — славіст, пере­кладач. Син А. Моторного. Кандидат філологічних наук (1967), професор (1991). Літ. премії «Домовіна» Товариства лужиц. сербів (1988) та ім. В. Незвала Літ. фонду Чес. Респ. (1989). Закін. Львівський університет (1952), де від 1957 й працював: доцент (1967–71, 1985–90), зав. (1990–2000) та професор (2000–15) каф. словʼян. філології, завідувач кафедри зарубіж. літ-р (1975–85). Перший секр. Посольства СРСР у Чехо­словач­чині (Прага, 1971–75). Член Укр. комітету славістів, наук. товариства «Матиця Сербська» (1995). Досліджував укр.-словʼян. літ. звʼяз­ки 19–20 ст. та історію чес., лужиц., польс., болгар. літ-р. Спів­­автор 2-х ґрунт. роз­ділів про укр.-чехослов. літ. звʼязки 1920–30-х і 1945–80-х рр. у 2-му т. 5-том. ви­да­н­ня «Українська література в загальнословʼянському і світовому літературному контекс­ті» (К., 1987). Автор числен. статей про чес. і серболужиц. письмен­ників в УРЕ, УЛЕ, «Краткой литературной энциклопедии». Спів­­­укладач біогр. довід­ників «Сучасні чеські письмен­ники: Зб. літ. порт­ретів» (1985), «Чехи в Галичині» (1998; обидва — Львів). Своєрід. під­сумком твор. доробку стала зб. його праць «У світі словʼян­ських літератур: Студії, роз­відки, огляди» (Л., 2004), що складається з 2-х роз­ділів — «З сер­болу­жицьких літературних джерел» і «Між­словʼянські літературні діа­логи»: 1-й роз­діл присвяч. про­блемам сорабістики, зокрема укр.-серболужиц. літ. взаєминам, 2-й — укр.-інословʼян. культур. від­носинам (тут вміщено й біб­ліо­графію М. за 1999–2003). Ви­ступав із рец. на наук. славіст. роз­відки, опубл. в Україні й за кордоном. Пере­клав з чес. та лужиц. літ-р окремі твори Т. Святоплука (повість «Про мужнього Вуханя», 1961), Я. Моравцової (роман «Натюрморт з цитаде­л­лю», 1984), а також М. Маєрової, Г. Вчелічки, Я. Козака та ін.