МОРО́З Лариса Захарівна (25. 09. 1940, Харків) — літературо­знавець, мистецтво­знавець. Дочка З. Мороза. Канд. мистецтво­знавства (1969), доктор філологічних наук (1997), професор (2002). Член НСКінУ (1973), НСПУ (1990). Орден княгині Ольги 3-го ступеня (2007). Закін. Київський університет (1962). Працювала н. с. від­ділу кіно­знавства ІМФЕ АН УРСР (1963–77); від 1980 — в Ін­ституті літ-ри НАНУ (обидва — Київ): від 1999 — провід­ний науковий спів­робітник Водночас викладала у Київ. ін­ституті театр. мистецтва (1977–80, 1997–2000), Яґел­лон. університеті (Краків, 1995–96), університеті «Україна» (2000–02), за сумісництвом — гол. н. с. Ін­ституту вищої освіти НАПНУ (2000–11; обидва — Київ). Наукові дослідже­н­ня: укр. драматургія 19 — поч. 20 ст.; взаємозвʼязки літ-ри й кіно, літ-ри й театру. Авторка окремих роз­ділів у кн. «Історія української літератури» в 2-х т. (1987–88), «Історія української літератури ХХ ст.» у 2-х т. (1994), «Історія української літератури ХІХ ст.» у 3-х т. (1996) та 2-х т. (2005–06), «Історія української літератури» у 12-ти т. (т. 3, 2016; під­готовка до вид. т. 7; усі — Київ), а також статей в УЛЕ, ЕСУ та Шевченків. енциклопедії. У доробку М.: сценарій д/ф «Дмитро Гнатюк» (1977, спів­­авт.), роз­відки про творчість Г. Сковороди, Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, М. Рильського, О. Довженка, В. Під­палого, В. Яринича, Г. Коваля, В. Коржа, а також Д. Павличка, П. Мовчана, Г. Чубач, О. Гижі, Р. Чилачави, Є. Дударя та ін., діячів театру і кіно, рецензії на художні фільми й театр. ви­стави, низка публіцист. ви­ступів.