Мороз Лариса Захарівна

МОРО́З Лариса Захарівна (25. 09. 1940, Харків) — літературознавець, мистецтвознавець. Дочка З. Мороза. Канд. мистецтвознавства (1969), доктор філологічних наук (1997), професор (2002). Член НСКінУ (1973), НСПУ (1990). Орден княгині Ольги 3-го ступеня (2007). Закін. Київський університет (1962). Працювала н. с. відділу кінознавства ІМФЕ АН УРСР (1963–77); від 1980 — в Інституті літ-ри НАНУ (обидва — Київ): від 1999 — провідний науковий співробітник Водночас викладала у Київ. інституті театр. мистецтва (1977–80, 1997–2000), Яґеллон. університеті (Краків, 1995–96), університеті «Україна» (2000–02), за сумісн. — гол. н. с. Інституту вищої освіти НАПНУ (2000–11; обидва — Київ). Наукові дослідження: укр. драматургія 19 — поч. 20 ст.; взаємозв’язки літ-ри й кіно, літ-ри й театру. Авторка окремих розділів у кн. «Історія української літератури» в 2-х т. (1987–88), «Історія української літератури ХХ ст.» у 2-х т. (1994), «Історія української літератури ХІХ ст.» у 3-х т. (1996) та 2-х т. (2005–06), «Історія української літератури» у 12-ти т. (т. 3, 2016; підготовка до вид. т. 7; усі — Київ), а також статей в УЛЕ, ЕСУ та Шевченків. енциклопедії. У доробку М.: сценарій д/ф «Дмитро Гнатюк» (1977, спів­авт.), розвідки про творчість Г. Сковороди, Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, М. Рильського, О. Довженка, В. Підпалого, В. Яринича, Г. Коваля, В. Коржа, а також Д. Павличка, П. Мовчана, Г. Чубач, О. Гижі, Р. Чилачави, Є. Дударя та ін., діячів театру і кіно, рецензії на художні фільми й театр. вистави, низка публіцист. виступів.

Завантажити статтю