МІХАЛО́ВСЬКИЙ Александр (05(17). 05. 1851, м. Камʼянець-Подільський, нині Хмельн. обл. — 17. 10. 1938, Варшава) — піаніст, композитор, педагог, музично-громадський діяч. З походже­н­ня поляк. Закін. Ляйпциз. консерваторію (Німеч­чина, 1869; кл. фортепіано І. Мошелеса й Т. Костіуса, за ін. даними — К. Рейнеке). Того ж року грав у м. Ве­ймар перед Ф. Лістом, який високо оцінив гру М. (як у Львові — М. Солтис). Удосконалював майстерність у Берліні в К. Таузіґа, згодом — у Відні. Ви­ступав із концертами в Німеч­чині, Польщі, РФ та Україні (інколи з польс. скрипалем С. Барцевичем або рос. віолончелістом О. Вержбиловичем), зокрема у Києві (1876, 1898), Варшаві (1880), С.-Петербурзі (1888), Житомирі (1905). Ві­домий як виконавець творів Ф. Шопена та ін. романтиків. Гра М. була по­значена темпераментом, енергетикою. Від 1874 оселився у Варшаві, де активно концертував і за­ймався пед. діяльністю: проф. спершу гри на фортепіано, пізніше вищого курсу піаніст. майстерності Варшав. консерваторії, згодом Вищої муз. школи ім. Ф. Шопена. Як педагог мав власну піаніст. школу. Досконало знав фортепіан­ну літературу, мав чудову муз. памʼять і слух. Серед учнів — З. Джевецький, В. Косенко, Г. Пахульський. 1925 ініціював організацію між­нар. фортепіан. конкурсів ім. Ф. Шопена та очолив від­повід. оргкомітет (від­мовився увійти до складу журі). Автор фортепіан. мініатюр, по­значених тонким ліризмом і зручним піанізмом, де від­чутно вплив Ф. Шопена та А. Рубінштейна.