Кіно науково-популярне

КІНО́ НАУКО́ВО-ПОПУЛЯ́РНЕ — вид кінемато­графа, в основі якого — ви­вче­н­ня, аналіз явищ природи та людського су­спільства, від­творе­н­ня процесів пі­зна­н­ня світу, що характеризують сучасну науку і техніку. Наук.-популяр. фільм нерідко звертається до сфери наук. гіпотез, психології наук. творчості. У 1960–70-і рр. К. н.-п. широко послуговувалося матеріалом, який до­зволяв від­творити процес наук. пі­зна­н­ня як драматичний, такий, що викликав глибоке глядацьке зацікавле­н­ня. В Україні наук.-тех. пропаганда набула популярності у 1920-і рр. Для цього використовували спеціально обладнані агітац. по­їзди, пароплави, трамваї (див. Агітпоїзд, Агітфільм). Наук., тех., сан.-пропагандист., культ.-осв. стрічки нерідко обʼ­єд­нували ви­значе­н­ням «культурфільм». До­ступності стрічок сприяло залуче­н­ня мультиплікац. при­йомів, засобів мальованого фільму. З часом усе активніше до створе­н­ня культурфільмів залучалися вчені різних галузей. До роботи над ними зверталися і реж. ігрового кіно Г. Грічер-Черіковер, П. Долина, А. Кордюм, О. Швачко та ін. Під час 2-ї світової війни осн. увагу приділяли створен­ню кінокартин оборон. тематики (студія «Київтехфільм», нині Кінематека України Національна). У серед. 1960-х рр. від­бувся роз­квіт наук.-популяр. кінемато­графа. Зріс освітній, інтелектуал. рівень масового глядача, у сфері наук. знань посилився інтерес до гуманітар. про­блематики, зокрема резервів люд. психіки. Почалося системне продукува­н­ня текс­тів, які задовольняли потреби публіки, її інтерес до про­блем, повʼязаних із про­гресом людства і окремої людини, стимулювали утворе­н­ня нових смислів, семіотич. комплексів і гуманітар. філософії. Значному роз­витку наук.-популяр. кінемато­графа в Україні сприяв реж. Ф. Соболєв, у творчості якого пере­важали три зміст. плани: роз­кри­т­тя форм і способів пере­да­н­ня інформації («Мова тварин», 1967, «Чи думають тварини?», 1970), механізми її витворе­н­ня і засвоє­н­ня при залучен­ні прихованих можливостей люд. організму («Сім кроків за горизонт», 1968, «Дерзайте, ви талановиті!», 1979, «Коли зникають барʼєри», 1980), форми збереже­н­ня і від­творе­н­ня памʼяті або механізми функціонува­н­ня культури («Біля джерел людства», 1976). Серед стрічок, які змінили звичні уявле­н­ня про роль і місце кіно у формуван­ні філософії культури, вироблен­ні орієнтирів сусп. роз­витку — «Індійські йоги. Хто вони?» (1970), «В. М. Глушков, кібернетик» (1980; обидві — реж. А. Серебреников), «Микола Амосов» (1971, реж. Т. Золоєв), «На­ближе­н­ня до істини» (1972), «На­ступ на рак» (1974; обидві — реж. В. Під­палий), «По­дряпина на льоду» (1982), «Зірка Вавилова» (1984; обидві — реж. А. Борсюк), «Контакти» (1976), «Девʼять років з екс­трасенсами» (1989; обидві — реж. В. Олендер). 1993 вітчизн. реж. знято 144-серій. фільм «Неві­дома Україна. Нариси нашої історії», створ. цикли кінокартин на теми історії укр. кіно, культури, виготовлені на студіях «Контакт», «Кінемато­графіст» (обидві — Київ), низці телевізій. ка­налів. Це цикли «Обрані часом» (1996–2007, 54 фільми, студія «Контакт»), «Червоний ренесанс» (2004, студія РІА «ЯНКО»), «Не­прощені» (студія «Контакт», телека­нал «Студія “1+1”»; обидва — реж. В. Шкурін, О. Фролов, 6 серій), «Собор на крові» (реж. І. Кобрин, 10 серій, телекомпанія «Телекон», телека­нал «Студія “1+1”»; обидва — 2007) та ін.; серіали «Війна. Український рахунок» (2002, реж. С. Буковський, 9 серій, телека­нал «Студія “1+1”»), «Гра долі» (2005–10, реж. В. Вітер, В. Образ, О. Туранський, 79 серій, телестудія «ВІАТЕЛ»). Зʼявилися істор.-пі­знавал. стрічки (кінотрилогія «Я камінь з Божої пращі», 1996–2000, реж. А. Микульський, «Загадка Норильського пов­ста­н­ня», 2006, реж. М. Ткачук), наук.-пі­знавал. кінокартини про Голодомор («Живі», 2008, реж. С. Буковський). Укр. тематиці присвятили наук.-популярні фільми Є. Любач («Важке братерство», 1998) і Є. Гоф­фман («Україна. Становле­н­ня нації», 2008). Попри кризу неігрового кіно поч. 1900-х рр., загалом інтерес масового глядача до пі­знавал. фільмів гарантує наук.-популяр. стрічкам можливості для роз­витку та залуче­н­ня необхід. фінанс.-матеріал. забезпече­н­ня.

Завантажити статтю