КІНЕМА́ТЕКА УКРАЇ́НИ Національна Засновано 1940 на базі від­ділу техфільму Київської кінофабрики як Київська кіностудія учбових фільмів. 1942–44 еваку­йовано до Ташкента, де випускала на­вчальні і пропагандистські фільми для радянської армії. Від 1944 — «Київтехфільм», від 1954 — Київська кіностудія науково-популярних фільмів («Київнаукфільм»), від 1992 — сучасна назва. При закладі 1959 створено Творче обʼ­єд­на­н­ня художньої мультиплікації (від 1990 — Кіностудія анімаційних фільмів Українська). У післявоєн­ні роки технічна база студії забезпечувала можливість виробництва 60 частин (близько 10 годин екран­ного часу) стрічок пере­важно на сільськогосподарські і військові теми. 1966 введено в дію новий студійний комплекс, що роз­ширило продукува­н­ня документальних, науково-популярних, техніко-пропагандистських, на­вчальних і рекламних кінокартин до 400 за рік (500 частин, близько 90 годин екран­ного часу), вивело студію у лідери світового наукового кінемато­графа. Нині К. У. Н. має знімальні павіль­йони, цехи спеціальних і комбінованих зйомок, технічної і компʼютерної анімації, комплекс для звукового оформле­н­ня фільмів. На під­приємстві зберігають, ре­ставрують, впорядковують, тиражують і поширюють наукові, науково-популярні, науково-пі­знавальні, науково-художні, документальні стрічки на теми війська, історії, крає­знавства, етно­графії, культури, природо­знавства, екології, медицини, напрямів науки; окремо випускають кінокартини для дітей та юнацтва. Серед шедеврів світового неігрового кіно: науково-популярні фільми — «Вони бачать знову» (1947), «Слідами невидимих ворогів» (1955), «Порт­рет хірурга» (1964; усі — режисер М. Грачов), «Мова тварин» (1967), «Сім кроків за горизонт» (1968), «Чи думають тварини?» (1970), «Біля джерел людства» (1976), «Дерзайте, ви талановиті» (1979), «Коли зникають барʼєри» (1980; усі — режисер Ф. Соболєв), «Індійські йоги. Хто вони?» (1970, режисер А. Серебреников), «На­ближе­н­ня до істини» (1972, режисер В. Під­палий), «Зірка Вавилова» (1984, режисер А. Борсюк), «Девʼять років з екс­трасенсами» (1989; режисер В. Олендер); науково-пі­знавальні — «Не­знаний воїн», «Доба жорстока, як вовчиця» (обидва — 2001, режисер А. Микульський); ігрові — «Доміно» (1974), «Му­станг-іноходець» (1975), «Димка» (1985; усі — режисер І. Не­греску), «Люди і дельфіни» (1984, режисер В. Хмельницький); анімаційні — серіал «Як козаки...» (1967–95, режисер В. Дахно), «Пригоди капітана Врунгеля» (1976–79), «Лікар Айболить» (1984), «Острів скарбів» (1988; усі — режисер Д. Черкаський), «Пригоди коваля Вакули» (1977, режисер Є. Сивокінь), «Аліса в Країні Чудес» (1981), «Аліса в Задзеркал­лі» (1982), «Три Паньки» (1989; усі — режисер Є. Пружанський). 1993 знято унікальний цикл стрічок «Неві­дома Україна. Нариси нашої історії» (режисер Р. Плахов-Модестов, Л. Анічкін, Д. Бог­данов, В. Хмельницький, В. Марченко, С. Лосєв), що складається з 144-х оповід­ей тривалістю 15–30 хвлин про приховані чи малові­домі моменти вітчизняної історії, становле­н­ня українського війська, права та медицини. У різні роки на студії працювали: режисер — Т. Золоєв, А. Кордюм, Л. Кордюм-Островська, Р. Сергієнко, А. Серебреников, Ф. Соболєв, І. Стависький; сценаристи — Т. Дмитрук, О. Рожен, Є. Шаботенко, Є. Шафранський; кіно­оператори — В. Кордун, Г. Лемешев, С. Нові, Л. Прядкін, В. Чу­принін та ін. Нині серед режисерів — К. Крайній, В. Олендер, Р. Плахов-Модестов. 1967 К. У. Н. нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Понад 500 стрічок, знятих на кіностудії, від­значено призами і дипломами всеукраїнських, всесоюзних і між­народних кінофестивалів. Генеральний директор — Д. Вулицький (від 2012).