Розмір шрифту

A

Мошорине

МОШО́РИНЕ — село Знамʼянського ра­йону Кірово­градської області. Мошорин. сільс. рада (під­порядк. с. Васине) межує з Кропивниц. (до 2016 — Кіровогр.), Новгородків. і Олександрій. р-нами Кіровогр. обл. М. знаходиться на р. Бешка (права притока Інгульця, бас. Дні­пра), за 12 км від райцентру та 6 км від залізнич. ст. Сахарна. Площа 8 км2. За пере­писом насел. 2001, проживали 2045 осіб; нині — бл. 1,7 тис. осіб; пере­важно українці. Проходить автомобіл. шлях Кропивницький–Олександрія. У селі зна­йдено молоток камʼяного віку, а під час роз­копок кургану виявлено антропоморфну стелу скіф. часу (2-а пол. 6 — 5 ст. до н. е.). М. засн. 1751–52 на місці невеликого козац. х. Некрасовський. Від­тоді до 1764 тут базувалася 16-а рота Новосерб. гусар. полку. За нар. пере­казами, перші поселенці приїхали з серб. с. Мошорино (побл. м. Нови Сад). Існує також версія, що тут був військ. намісником Мошорин. Деякий час паралельно вживали назви: Некрасівський шанець, Мошарін, Дмитрівка. 1758 збудовано деревʼяну Воздвижен. церкву. На карті Малорос. поселень 1764 М. по­значено як слободу. 1772 був 121 двір. 1802–1920 — у складі Херсон., 1920–22 — Кременчуц., 1922–25 — Катеринослав. губ.; 1806–1923 — Олександрій. пов. До 1923 — волос. центр. 1886 у М. було 536 дворів, мешкали 3359 осіб, функціонували школа та 9 лавок. Здавна був роз­винений гончар. промисел, зокрема в 19 ст. працювали понад 80 майстрів. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923 у складі Олександрій. округи з Аджам. і Мошорин. волостей утвор. Аджам. р-н. 1925–30 — село Зіновʼєв. округи; 1932–37 — Дні­проп., 1937–39 — Микол., від 1939 — Кіровогр. обл.; 1924–62 — Новопраз., 1962–65 — Олександрій., від 1965 — Знамʼян. р-нів. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Від лютого 1942 до липня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Нацистам протидіяло рад. під­пі­л­ля. У брат. могилі поховано 159 воїнів-визволителів. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали понад 800 мошоринців, з них 285 загинули (споруджено памʼятник). На поч. 1970-х рр. проживали понад 3,3 тис. осіб. У рад. період працювали 2 колгоспи, що обробляли 8,9 тис. га орної землі. Окрім вирощува­н­ня зерн. і тех. культур, спеціалізувалися на молоч. тварин­ництві, виробництві яловичини та птахівництві. Тракторист В. Назаренко удостоєний зва­н­ня Героя Соц. Праці. Нині працює елеватор. У М. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. При школі організовано Музей історії села (кер. — учитель історії Н. Демешко), що внесений до турист. маршруту Знамʼян. р-ну. Складається з 2-х частин: бо­йової слави та народо­знавства. Кімнату бо­йової слави започаткувала 1965 у місц. Будинку культури вчитель математики О. Яременко, яка збирала ві­домості про людей, які загинули за визволе­н­ня села, роз­шукувала їхніх рідних. 1982 всі екс­понати були пере­дані до новозбудованої школи. Нині пред­ставлено бл. 200 порт­ретів воїнів-земляків, які загинули на фронті, фотокартки, листи, спогади воїнів-визволителів, кулі, гранати, ніж-багнет, обріз, каски, кулеметну стрічку, фляги, протигазну коробку нім. зразка, зна­йдені на мошорин. землі. Народо­знавчу частину створ. 1993 під керівництвом дир. школи С. Токаря. У ній зберігається понад 1 тис. екс­понатів, зокрема гончарні вироби (глечики, макітри, миски тощо), вишиті рушники, сорочки, одяг, предмети домаш. вжитку, знаря­д­дя праці з дерева та металу. Серед унікал. речей — решето зі шкіри, сито, щітка, виготовлена зі свинячої щетини, веретено, невеликий шматок полотна з льону та конопель 19 ст., мисник, вер­стат та колиска з лози. За межами села здобув популярність вокал. колектив «Степівчанка». Діє громада УПЦ МП. Серед видат. уродженців — економіст М. Білуха, лікар-патофізіолог Д. Четвертак; учасники 2-ї світової вій­ни, Герої Рад. Союзу О. Кива, Ф. Кобець та М. Маляренко. У с. Припутні (нині в ме­жах М.) минули остан­ні роки життя козака, філософа, поета, автора пісні «Їхав козак за Дунай» С. Климовського (встановлено памʼят. знак).

О. Г. Кондратенко

Додаткові відомості

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2019
Том ЕСУ:
21
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Населені пункти
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
69425
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
360
сьогодні:
1
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 423
  • середня позиція у результатах пошуку: 6
  • переходи на сторінку: 21
  • частка переходів (для позиції 6): 99.3% ★★★☆☆
Бібліографічний опис:

Мошорине / О. Г. Кондратенко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2019. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-69425.

Moshoryne / O. H. Kondratenko // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2019. – Available at: https://esu.com.ua/article-69425.

Завантажити бібліографічний опис

Іванівка (Одеськ. обл.)
Населені пункти  |  Том 11  |  2025
Р. С. Довгань, М. С. Божеску, І. Я. Поляк
Бишки
Населені пункти  |  Том 2  |  2003
С. О. Плахотнюк
Брацлав
Населені пункти  |  Том 3  |  2023
Ю. О. Дунський
ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору