КІНОСТУ́ДІЯ АНІМАЦІ́ЙНИХ ФІ́ЛЬМІВ Українська(«Укранімафільм») Засновано 1959 на базі Київської кіностудії науково-популярних фільмів («Київнаукфільм») як Творче обʼ­єд­на­н­ня художньої мультиплікації (1-й художній керівник — І. Лазарчук), від 1990 — сучасна назва. На початку діяльності створювало лише мальовані фільми, у середніх 1960-х роках започатковано лялькову анімацію (режисери Л. Зарубін, В. Костилєва, В. Кирик, А. Трифонов; художники Я. Горбаченко, Н. Охотимська, Ю. Скирда, М. Чурилов). Серед кінокартин цього періоду — стрічки героїко-епічного жанру («Микита Кожумʼяка», 1965, «Маруся Богуславка», 1966, «Сказа­н­ня про Ігорів похід», 1972; усі — режисер Н. Василенко), комедійні, фільми-казки. На­прикінці 1960-х — на початку 1970-х років сформувалася школа української анімації, повʼязана із національною культурою, тоді ж знято фільми за мотивами українських пісень («Як жінки чоловіків продавали», 1972, «Як чоловіки жінок провчили», 1976; обидва — режисер І. Гурвич). У 1970-х роках активно продовжувалися пошуки нових анімаційних технологій, тематичних і жанрових напрямків. Соціально-економічна криза 1990-х років ознаменувалася зменше­н­ням обсягів виробництва кінокартин, проте від 2003 на під­приємстві по­ступово налагоджено роботу на новому обладнан­ні, залучено сучасні компʼютерні технології 2- і 3D-анімації. Роз­почато екс­перименти із новими матеріалами («Йшов трамвай № 9», 2002, режисер С. Коваль, пластилін; «Засипле сніг дороги», 2004, режисер Є. Сивокінь, сипучі матеріали). Від 2005 діють курси режисерів-мультиплікаторів. У різні роки на кіностудії працювали: режисери і художники-мультиплікатори — О. Вікен, В. Гончаров, А. Грачова, В. Дахно, Л. Зарубін, О. Касавіна, В. Костилєва, Н. Марченкова, Ц. Оршанський, Є. Пружанський, Є. Сивокінь, Ю. Скирда, І. Смирнова, Б. Храневич, Д. Черкаський, Н. Чернишова, К. Чикін; художники-мультиплікатори — О. Бубнов, М. Драйцун, Е. Кирич, О. Лавров, Н. Охотимська, Р. Сахалтуєв, О. Татарський, М. Чурилов, Г. Уманський. Нині у складі колективу режисери — О. Вікен, Н. Марченкова, М. Медведь, С. Міндлін, О. Педан, І. Смирнова, Л. Ткачикова; кіно­оператори А. Гаврилов, І. Сергєєва; Я. Руденко-Шведова, художники — І. Будзь, Е. Кирич, К. Коскінін, І. Котков, Н. Михайлова, В. Сєрцова, Г. Уманський; редактори — С. Куценко, В. Шинкарьов. Серед стрічок — лауреатів всесоюзних і між­народних кінофестивалів: серіал «Як козаки…» (1967–95), «Сімейний марафон», (1981, обидві — режисер В. Дахно), «Пригоди капітана Врунгеля» (1976–79), «Острів скарбів» (1988; обидві — режисер Д. Черкаський), «Лінь» (1979), «Ненаписаний лист» (1985), «Як у нашого Омелечка…» (1999), «Ком­промікс» (2002, усі — режисер Є. Сивокінь), «Чумацький шлях» (1980, режисер В. Гончаров), «Сезон полюва­н­ня» (1981, режисер О. Вікен), «Аліса в Країні Чудес» (1981), «Аліса в Задзеркал­лі» (1982; обидві — режисер Є. Пружанський), «Золоте курча» (1981), «Савушкін, який не вірив у дива» (1983, обидві — режисер О. Баринова), «Лякалки-жахалки» (1993, режисери Н. Чернишова, О. Гуньковський, Н. Марченкова), «Рукавичка» (1996), «Залізний вовк» (1999), «Війна яблук і гусені» (2004, усі — режисер Н. Марченкова), «Синя шапочка» (1998, режисер Н. Чернишова), «Світла особистість» (2001, режисер О. Педан), «Пʼєса про трьох акторів» (2004, режисер О. Шмигун). Перший директор — Б. Остахнович, від 2012 — генеральний директор–­продюсер — Е. Ахрамович.