Кіностудія анімаційних фільмів Українська (Укранімафільм)

КІНОСТУ́ДІЯ АНІМАЦІ́ЙНИХ ФІ́ЛЬМІВ Українська («Укранімафільм») Засн. 1959 на базі Київ. кіностудії наук.-популяр. фільмів («Київнаукфільм») як Творче об’єдн. худож. мультиплікації (1-й худож. кер. — І. Лазарчук), від 1990 — сучасна назва. На початку діяльності створювало лише мальовані фільми, у серед. 1960-х рр. започатковано лялькову анімацію (реж. Л. Зарубін, В. Костилєва, В. Кирик, А. Трифонов; художники Я. Горбаченко, Н. Охотимська, Ю. Скирда, М. Чурилов). Серед кінокартин цього періоду — стрічки героїко-епіч. жанру («Микита Кожум’яка», 1965, «Маруся Богуславка», 1966, «Сказання про Ігорів похід», 1972; усі — реж. Н. Василенко), комедійні, фільми-казки. Наприкінці 1960-х — на поч. 1970-х рр. сформувалася школа укр. анімації, пов’язана із нац. культурою, тоді ж знято фільми за мотивами укр. пісень («Як жінки чоловіків продавали», 1972, «Як чоловіки жінок провчили», 1976; обидва — реж. І. Гурвич). У 1970-х рр. активно продовжувалися пошуки нових анімац. технологій, тематич. і жанрових напрямків. Соц.-екон. криза 1990-х рр. ознаменувалася зменшенням обсягів виробництва кінокартин, проте від 2003 на підприємстві поступово налагоджено роботу на новому обладнанні, залучено сучасні комп’ютерні технології 2- і 3D-анімації. Розпочато експерименти із новими матеріалами («Йшов трамвай № 9», 2002, реж. С. Коваль, пластилін; «Засипле сніг дороги», 2004, реж. Є. Сивокінь, сипучі матеріали). Від 2005 діють курси реж.-мультиплікаторів. У різні роки на кіностудії працювали: реж. і художники-мультиплікатори — О. Вікен, В. Гончаров, А. Грачова, В. Дахно, Л. Зарубін, О. Касавіна, В. Костилєва, Н. Марченкова, Ц. Оршанський, Є. Пружанський, Є. Сивокінь, Ю. Скирда, І. Смирнова, Б. Храневич, Д. Черкаський, Н. Чернишова, К. Чикін; художники-мультиплікатори — О. Бубнов, М. Драйцун, Е. Кирич, О. Лавров, Н. Охотимська, Р. Сахалтуєв, О. Татарський, М. Чурилов, Г. Уманський. Нині у складі колективу реж. — О. Вікен, Н. Марченкова, М. Медведь, С. Міндлін, О. Педан, І. Смирнова, Л. Ткачикова; кінооператори А. Гаврилов, І. Сергєєва; Я. Руденко-Шведова, художники — І. Будзь, Е. Кирич, К. Коскінін, І. Котков, Н. Михайлова, В. Сєрцова, Г. Уманський; ред. — С. Куценко, В. Шинкарьов. Серед стрічок — лауреатів всесоюз. і міжнар. кінофестивалів: серіал «Як козаки…» (1967–95), «Сімейний марафон», (1981, обидві — реж. В. Дахно), «Пригоди капітана Врунгеля» (1976–79), «Острів скарбів» (1988; обидві — реж. Д. Черкаський), «Лінь» (1979), «Ненаписаний лист» (1985), «Як у нашого Омелечка…» (1999), «Компромікс» (2002, усі — реж. Є. Сивокінь), «Чумацький шлях» (1980, реж. В. Гончаров), «Сезон полювання» (1981, реж. О. Вікен), «Аліса в Країні Чудес» (1981), «Аліса в Задзеркаллі» (1982; обидві — реж. Є. Пружанський), «Золоте курча» (1981), «Савушкін, який не вірив у дива» (1983, обидві — реж. О. Баринова), «Лякалки-жахалки» (1993, реж. Н. Чернишова, О. Гуньковський, Н. Марченкова), «Рукавичка» (1996), «Залізний вовк» (1999), «Війна яблук і гусені» (2004, усі — реж. Н. Марченкова), «Синя шапочка» (1998, реж. Н. Чернишова), «Світла особистість» (2001, реж. О. Педан), «П’єса про трьох акторів» (2004, реж. О. Шмигун). Перший дир. — Б. Остахнович, від 2012 — ген. дир.–продюсер — Е. Ахрамович.

Завантажити статтю