Могилів-Подільський

МОГИЛІ́В-ПОДІ́ЛЬСЬКИЙ (до 1795 — Могилів, 1795–1923 — Могилів-Подільськ) — місто обласного значе­н­ня Він­ницької області, райцентр. Могилів-Поділ. міськраді під­порядк. с-ща Одая та Сонячне. М.-П. знаходиться на лівому березі Дністра (довж. берег. лінії в межах міста 14 км; на правому — м. Атаки та с. Каларашовка, Молдова), при впадін­ні в нього Дерли та Немії, за 120 км від обл. центру. Площа 21,63 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 32 853 особи (складає 91,3 % до 1989); станом на 1 січня 2018 — 30 982 особи; пере­важно українці. Залізнична станція. Міста-по­братими: Бахмут (Донец. обл.), Козятин (Вінн. обл.), Конське, Поланець, Сьрода-Великопольська (усі — Польща), Бєльці (Молдова), Пітешть (Румунія), Шаля (Словач­чина), Каврилья (Італія). З писем. джерел 1450 ві­домо, що тут існувало с. Іваниківці, що належало поділ. земле­власникам Сімі та Берлу Буцням. На­прикінці 16 ст. власником став молдов. господар Єремія Могила, який згодом від­дав Іваниківці як посаг за свою доньку Марію, коли вона ви­йшла заміж за польс. магната Стефана Потоцького. Новий власник на місці села заснував укріплене місто та на­звав його в честь тестя. Від­тоді Могилів був важливим пунктом між­нар. торгівлі, через який проходили купец. каравани з Києва та Галичини в Молдовію і Валахію. Пізніше Потоцькі продали місто Калиновським, але 1713 повернули собі власниц. права. На поч. 17 ст. побудовано замок. 1629 мешкали бл. 4 тис. осіб. У цей час місто адміністративно належало до Летичів. пов. Поділ. воєводства Польщі. 1643 на могилів. пере­праві від­крито митницю. Виникли колонії вірм., грец., італ., молдов., турец., серб., євр. та ін. купців. 1648–76 Могилів — важливий осередок над­дністрян. козацтва. 1648 — центр Могилів. полку, що влітку 1649 був при­єд­наний до Брацлав. полку, а 1657 від­новлений як Поділ., або Придністров., полк. На­прикінці 1649 Могилів захопили польс. війська, після Батоз. битви 1652 — під контролем козац. загонів, що 1660 витримали тут штурм польс. армії. 1671 знову від­новлено польс. владу. 1672–99 — у складі Осман. імперії. У 18 ст. тут діяли гайдамаки. 1711 у Могилеві побував датський дипломат Ю. Юль. 1713 проживали лише 122 особи. У тому ж році до міста почали повертатися греки та вірмени, які разом із поляками отримали статус привіле­йов. громад. 1743 на­дано Маґдебур. право. 1745 утвор. цех виробників сапʼяну, до якого пере­важно належали вірм. майстри. У серед. 18 ст. було 1167 дворів. 1780 на­дано привілей на проведе­н­ня 2-тижневого ярмарку. Після 2-го поділу Польщі 1793 — у складі Рос. імперії. 1793–96 — місто Брацлав. намісництва, 1797–1925 — Поділ. губ. 1795–1923 — повіт. центр. 1806 царський уряд викупив Могилів-Подільськ у В. Потоцького. Тоді мешкали бл. 7 тис. осіб. Після пожежі 1808 багато греків і вірмен виїхали з міста. Від­тоді провід­на роль у роз­витку економіки належала євреям. 1892 прокладено залізницю. За Всерос. пере­писом насел. 1897, мешкали 22 315 осіб (з них 12 344 євреї); станом на 1911 — 33 тис. осіб. На­прикінці 19 ст. працювали 65 під­приємств, зокрема й чавуноливар. завод (нині Могилів-Подільський машинобудівний завод). На поч. 20 ст. функціонували комерц. училище, 4 церк.-па­рафіял. школи. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. У звʼязку з анексією Бес­сарабії Румунією Могилів-Подільськ пере­творився на прикордон­не місто. Кількість насел. зменшилася до 14 тис. осіб. 19 жовтня 1919 місто від­відав гол. отаман Армії УНР С. Петлюра. 1919–21 — у складі т. зв. Ямпіл. респ. під проводом полковника С. Ільницького. 1923 офіційно затверджено назву М.-П. У березні 1923 — липні 1930 — центр Могилівської округи. У липні–вересні 1930 — у складі Вінн. округи; від 1932 — Вінн. обл. 1929 засн. Могилів-Поділ. консерв. завод (нині випускає фрукт. та овоч. соки, консерви з овочів і фруктів, хліб, хлібобулочні вироби). Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Від 1937 — місто обл. значе­н­ня. Від 19 липня 1941 до 19 березня 1944 — під румун. окупацією. У М.-П. влаштували велике ґетто для євреїв. Діяло рад. під­пі­л­ля. 1944 засн. Могилів-Поділ. завод газового устаткува­н­ня та приладів «Газ­прилад» (виготовляє регулятори тиску, газорегуляторні пункти, клапани, газові фільтри, ливарні люки, решітки, спецвагони, кіоски), 2002 — кондитер. під­приємство «Вацак» (торти, тістечка та печиво). У 1960-х рр. закладено парк культури і від­починку ім. Лесі Українки (5,4 га; па­мʼятка садово-парк. мистецтва місц. значе­н­ня). У М.-П. — мед., монтажно-екон., технол.-екон. коледжі, гімназія гуманітарно-естет. профілю, 4 навч.-вихов. комплекси «заг.-осв. школа-дитсадок», навч.-вихов. комплекс «заг.-осв. школа-ліцей», 3 дитсадки, ДЮСШ, Будинок школярів, дит. школа мистецтв; Могилів-Подільський крає­­знавчий музей, громад. музей «Українська витинанка», Будинок нар. творчості, 2 міські б-ки; окружна лікарня інтенсив. лікува­н­ня, міська стоматол. поліклініка, центр первин. мед.-сан. допомоги, обл. туберкульозна лікарня. Функціонують футбол. клуб «Могилів-Подільський», боксер. клуб «Могилів-Подільський». Є стадіон «Олімп». Охороняється 65 па­мʼя­ток архітектури, з них нац. значе­н­ня: Свято-Георгіїв. церква та дзвіниця на вул. Грецька, № 8 (1809–19), Свято-Микол. церква на площі Соборна, № 4 (1754), Свято-Микол. церква та дзвіниця на вул. Параскіївська, № 14 (1775). У 2016 на честь Героїв Небес. сотні та воїнів, які загинули під час воєн. дій на Сх. України, від­­крито мемор. комплекс «Май­дан Шани». Встановлено памʼятники Єремії Могилі, Т. Шевченку, погру­д­дя М. Гоголя. Серед видат. уродженців — фізик, академік АН СРСР, Герой Соц. Праці Є. Завойсь­кий, літературо­знавець, академік АН УРСР М. Ґудзій, математик, чл.-кор. АН УРСР І. Штаєрман, економіст, чл.-кор. НАНУ Б. Кваснюк, фізики, громад.-політ. діячі Б. Бажанов, А. Свідзинський, фахівець у галузі механіки А. Бурковський, фізико-хімік, матеріало­знавець А. Панасюк, хімік, радіолог В. Бурксер, лікарі В. Волянський, В. Гак­кебуш, Ф. Глузман, І. Деген, В. Жебель, І. Лазаревич, С. Саволюк, Г. Сафронова, О. Татаровський, історик медицини О. Ґрандо, фахівець у галузі заг. і спорт. фізіології В. Ткачук, фармаколог Б. Хайкіна, геолог Г. Гойхман, фахівець у галузі технології зберіга­н­ня та пере­робки плодів і овочів В. Найченко, фахівець у галузі рибного господарства І. Шерман; письмен­ник, есе­їст, літературо­зна­вець, пере­кладач Л. Мосендз, літературо­знавець С. Ройтман, письмен­ник Й. Халіфман, поет О. Хмельовський; живописець, скульптор, засл. художник України Ю. Кафарський, графіки М. Баландюк, Л. Каплан, живописці М. Коган-Шац, З. Шкляр, скульп­тори В. Протас, П. Фліт; майстриня витина­н­ня та писанкарства О. Корсовська, художник декор.-ужитк. мистецтва С. Сандюк; архітектор Є. Єрмаков; актор, режисер, засл. діяч мистецтв України В. Гончаров, режисер-документаліст, засл. діяч мистецтв УРСР І. Грабовський; композитори О. Арнаутов, В. Малішевський, спів­ак, засл. арт. УРСР П. Кучмій; політ. діяч Е. Гурвіц; тренери А. Коваленко (легка атлетика), Е. Марченко (веслува­н­ня на байдарках і каное), А. Речкіман (важка атлетика); учасник 2-ї світової вій­ни, Нац. Герой Італії М. Буянов. З містом повʼязані життя та діяльність економіста А. Василевського, педагога, публіциста С. Іваницького, історика, архівіста В. Камінського; письмен­ниці, етно­графа Олени Пчілки, письмен­ників, літературо­знавців, пере­кладачів М. Вдовцова, І. Волошенюка, І. Глинського, М. Марчука, С. Тельнюка, етно­графа, фольк­лориста, письмен­ника О. Іванова, громад. діячів, пере­кладачів, етно­графів, видавців Грицька Григоренка (справж. — О. Судовщикова-Косач), по­друж­жя М. Кривинюка та О. Косач-Кривинюк, громад.-політ. діяча, журналіста Й. Волошиновського; живописця, майстрині нар. творчості О. Городинської; церк. діяча УГКЦ М. Каровця.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю