МОНЕ́ Клод-Оскар (Monet Claude-Os­car; 14. 11. 1840, Париж — 05. 12. 1926, м. Жіверні, Франція) — французький живописець. Один із засн. ім­пресіонізму. 1860 при­званий до армії, потрапив до Алжиру, де захворів на тиф; після демобілізації повернувся додому 1862. На його творчість вплинув Е. Буден. Спочатку малював карикатури й шаржі. Вступив до Париз. університету на факультет мистецтв, роз­чарувавшись у панівному там під­ході до живопису, покинув навч.; у студії живопису Ш. Ґлейра по­зна­йомився з художниками О. Ренуаром і Ж.-Ф. Базілем, які дотримувалися схожих по­глядів на мистецтво і стали основою групи ім­пресіоністів. Писав картини рядами малих кольор. цяток чистих спектрал. кольорів, не змішуючи їх на палітрі: роз­раховував на оптичне суміще­н­ня цяток у зоровому сприйнят­ті. Завдяки цьому при­йому М. прагнув створити враже­н­ня мʼякої вібрації повітря, що надало його картинам оригін. ви­гляду. Ранні картини М. від­значаються свіжістю і багатством колориту; у пізніших творах захопився пере­дачею субʼєк­тив., випадкових, скороминучих вражень, самодо­стат. екс­периментами в роз­кла­дан­ні кольорів. Після поч. франко-прус. вій­ни 1870 від­відав Англію, де по­зна­йомився з роботами Дж. Констебла і В. Тернера. У березні 1871 пере­їхав до Нідерландів, де написав 25 картин. Восени 1871 повернувся до Франції. 1873 при­дбав човен, який використовував як студію. О. Ренуар 1875 написав його порт­рет. На поч. 1920-х рр. через катаракту втратив кришталик на лівому оці, бачив тільки блакит. або ліловий кольори. Окремі полотна зберігаються в Музеї Орсе в Парижі, Нац. галереї в Лондоні. Від 1981 його будинок і сади від­криті для від­ві­дува­н­ня. На честь М. на­звано кратер на Меркурії та астероїд 6676. Творчість М. надихнула франц. письмен­ника Е. Золя на створе­н­ня роману «LʼOeuvre» («Твір», Париж, 1886). Англ. письмен­ниця Є. Файджес описала один день із життя художника в романі «Light» («Світло», Лондон, 1983). Ін. роман про художника написав франц. арт-критик і письмен­ник А. Ґьотц «Intrigue à Gi­­verny» («Інтрига в Жіверні», Париж, 2014). Захопле­н­ня М. роз­витком науки і техніки, намага­н­ня втілити давню мрію митців про зображе­н­ня худож. засобами часу і руху («Вокзал Сен-Лазар», 1877) вплинуло на творчість пред­ставників укр. авангарду поч. 20 ст.: К. Малевича («Точильник», 1913), О. Богомазова («Трамвай. Львівська вулиця. Київ», 1914), О. Архипенка («Архипентура», 1928) та ін. Про творчість М. писав К. Малевич у харків. ж. «Нова генерація» — ст. «Аналіза нового та образотворчого мистецтва» (1928, № 6) та «Естетика» (1929, № 12).