Мікула Ігор Ярославович
МІКУ́ЛА Ігор Ярославович (01. 03. 1965, Львів) — живописець, графік, художник декоративно-ужиткового мистецтва. Член НСХУ (2008). Закін. Львів. інститут прикладного та декоративного мистецтва (1989; викл. О. Звір, В. Марчак, Л. Медвідь, М. Шимчук). Працював у ньому (нині АМ): від 1998 — старший викладач кафедри академ. живопису. Основні галузі — станк. живопис, монум. і сакрал. мистецтво, графіка. Учасник обл., всеукр., міжнар. мистецьких виставок від кін. 1980-х рр. Персон. — у Львові (1998, 2008–12), Луцьку (1998), Києві (2013), Трускавці (Львів. обл., 2013–14). У творчості еволюціонував від абстракт. мистецтва, концептуалізму і постмодернізму на поч. 1990-х рр. до простор.-часового живопису наприкінці 1990-х рр.
Додаткові відомості
- Основні твори
- оформлення кн. «Пригоди бравого вояки Швейка» Я. Гашека (1990-і рр.); монум. розписи — холу (центр профспілк. діяльності Львова, нині готель «Гетьман», 1993–94), храму Христа (м. Філадельфія, шт. Пенсильванія, США, 1994–95), церкви Петра і Павла (с. Косованка Сторожинец. р-ну Чернів. обл., 2001–04; іконостас — 2003–04, зовн. розписи — 2004–07), іконостас церкви Вознесіння (м. Манчестер, Велика Британія, 2005), «Голгофа» (2014) та «Благовіщення» для церкви Бориса і Гліба, «Святі» для церкви Покрови (обидва — 2015; обидві — Львів); живопис — «Автопортрет» (1997), «Просторово-часовий натюрморт» (1999), триптих «Артефакти України» (2003–04), «Просторово-часовий пейзаж» (2004), «Світло нового дня» (2008), «Сон в Аркадії» (2009), «У дорогу», «Лицарі світла у пошуках кохання» (обидва — 2012), «Картина долі. Постання лицаря», «Настрої світла і тіні» (обидва — 2013), «Ім’я волі», «Співіснування світів» (обидва — 2014); ескіз оформлення Укр. дому у Києві (2005).
Рекомендована література
- Шмагало Р. Стінопис Ігоря Микули // ОМ. 1997. № 1.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
