Нагуєвичі

Визначення і загальна характеристика

НАГУЄ́ВИЧІ (1951–2009 — Івана-Франка) — село Дрогобицького ра­йону Львівської області; місце народже­н­ня І. Франка. Знаходиться між від­рогами Карпат. гір, на р. Радичівка (ін. назва — Збір; бас. Дністра), за 80 км від обл. центру, 18 км від райцентру та 12 км від м. Борислав Львів. обл. Навколо ростуть хвойні та мішані ліси. Пл. села 19,25 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 2518 осіб; станом на 2019 — 2397 осіб; пере­важно українці. Верх­ню частину села, що своїм кінцем упирається в ліс Діл, називають Н. Вижні, а низин­ну, що доходить до Франкової Слободи, — Н. Нижні. За нар. пере­казами, у давнину на тер. сучас. Н. існувало словʼян. поселе­н­ня Сольне. В околицях були великі запаси соляної ропи. Н. вперше зга­дані 1424 у локацій. привілеї польс. короля Влади­слава ІІ Яґайла про на­да­н­ня Маґдебур. права, повʼязаного із роз­шире­н­ням тер. поселе­н­ня. На думку львів. вчених М. Худаша і М. Демчук, сучасна назва села є вторин­ною (похідною), утвореною від первіс. варіанта Наго­йовичі шляхом морфол. вирівня­н­ня форманта -овичі до -євичі. Амер. дослідник укр. походже­н­ня Ю. Рабій після опрацюва­н­ня грамот галиц. князів, істор. документів за­значив, що вже від 13 ст. село називалося Нагу­йовичі. У грамоті князя Лева Даниловича село також фігурує як Башево. Є легенда й про те, що назва походить від прі­звища власника С. Нагуєвського. Від 14 ст. навколишні землі входили до складу Польщі, а після її 1-го поділу 1772 — до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). Серед фрагментар. витягів із інвентар. опису Самбір. економії 1669, зроблених 1754 на вимогу нагуєвиц. громади при вирішен­ні спір. прав на землеволоді­н­ня, датовано остан­ні ві­домості про монастир св. Миколая (у Н. Вижніх ще й нині згадують про ур­очище Монастирець). 1801 на його місці у Н. Вижніх побудовано церкву пере­несе­н­ня мощей св. отця Миколая (нині памʼятка архітектури нац. значе­н­ня). Культ св. Миколая був досить шанованим у Н., що засвідчує збережена традиція зведе­н­ня парафіял. храмів на його честь у різних частинах села. Особливе шанува­н­ня цього святого, якого вважають охоронцем від стихій. лих, зумовлене місц. специфікою, характерною для Під­­гірʼя: роз­галужена нагуєвиц. річк. мережа — Збір з потічками Шишів, Задній, Монастирський, Ріпницький, Черемосник — спричинювала часті повені. 1880 проживали 1638 осіб, з них 1614 греко-католиків. Згодом тут почали роз­робляти поклади нафти й озокериту. 1918–19 — у складі ЗУНР, 1920–39 — знову Польщі. За польс. адм. поділом село входило до Дрогоб. пов. Львів. воєводства. 1934–39 під­порядковувалося ґміні Лішня. У вересні 1939 на тер. краю уві­йшли рад. війська. 1939–59 — село Дрогоб., від 1959 — Львів. обл.; 1939–59 — Під­буз., від 1959 — Дрогоб. р-нів. Від 4 липня 1941 до 7 серпня 1944 — під нім. окупацією. Жит. за­знали сталін. ре­пресій. До кін. 1950-х рр. діяло під­пі­л­ля ОУН–УПА. Нині у Н. — заг.-осв. школа, школа-інтернат для дітей з вадами зору, дитсадок; Нар. дім, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Село має давню і цікаву історію, однак стало ві­домим насамперед як батьківщина І. Франка, який протягом життя зберігав пошану до рідних місць. Він був першим, хто почав збирати місц. бувальщини, приповід­ки, легенди, пере­кази й ви­вчати історію Н. Це зна­йшло від­ображе­н­ня в його творах. За легендою, у місцевості Слобода, або Війтівська гора (згодом Франківка) у давнину стояв замок двох братів Туркулів, зруйнований пізніше татарами. У 2-й пол. 19 ст. там мешкала і родина Франків у хаті під № 7. Н. багаті мемор. памʼятками, по­вʼязаними з іменем І. Франка: 1981 завершено роботу зі створе­н­ня Музею-садиби його батьків та худож.-мемор. комплексу «Стежка Івана Франка», що є складовою заг. комплексу «Стежки-дороги Каменяра», 1986 зведено будівлю Літ.-мемор. музею І. Франка. На тер. музеїв пере­несено хрест, що по­ставив батько письмен­ника на честь скасува­н­ня панщини на зх.-укр. теренах. 1994 створ. «Нагуєвичі» Державний історико-культурний заповід­ник.

Літ.: Рабій Ю. Село Нагуєвичі. Історичний нарис // Свобода. 1962; Твардовський О. Нагуєвичі — село Івана Франка // Дрогобич­чина — земля Івана Франка. Т. 1. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1973; Гром Г. Нагуєвичі. Дрогобич, 2002; Стецик Ю. Нагуєвицький мо­настир св. Миколая (XVI–XVII ст.): спроба ретро­спективної рекон­струкції // Дрогоб. краєзн. зб. Дрогобич, 2003. Вип. 7; Його ж. Історія Нагуєвич // Там само. 2005. Вип. 9; Бонь В. З історії музею // Наук. вісн. музею І. Франка у Львові. Л., 2016. Вип. 19.

Б. О. Лазорак

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю