НАЛЕПИ́НСЬКА-БОЙЧУ́К Софія Олександрівна (30. 07. 1884, м. Лодзь, Польща — 11. 12. 1937, Київ) — графік і педагог. Дружина М. Бойчука. Член АРМУ (1920-і рр.). Закінчила С.-Пе­тер­бурзьку школу за­охочува­н­ня мистецтв Я. Ционглінського (1905), на­вчалась у Мюнхенській художньо-промисловій школі В. Дебліца (Німеч­чина, 1908; викл. Ш. Гол­лоші), Академії Рансона у Парижі (1909; викл. Ф. Вал­лотон, М. Дені). 1919–21 — викладач Миргородської художньої школи (нині Полтавської обл.); 1922–29 — керівник ксило­графічної майстерні полі­графічного факультету Київського художнього ін­ституту. Основні галузі — станкова і книжкова графіка, техніка — дереворит. Станкові гравюри присвячені подіям національно-визвольних змагань в Україні, сучасності. Серед нереалізованих проектів — паперові гроші (25 крб) та інші державні папери періоду Визвольних змагань 1917–21, які екс­понували 1932 у Львові на Ви­ставці сучасної української графіки Асоціації незалежних українських митців. Серед учнів — К. Гак­кебуш, В. Гнивенко, О. Рубан. 12 червня 1937 заарештована за звинуваче­н­ням в участі в антирадянській націоналістичній терористичній організації і спів­праці з іноземною роз­відкою, 6 грудня того ж року за справою М. Бойчука засуджена до смертної кари. Вин­ною себе не ви­знала. Роз­стріляна. Реабілітована 1988. Її імʼя викарбувано на памʼятнику ре­пресованим митцям, від­критому 1996 у сквері Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (Київ).