НА́ХТІҐАЛ Райко (Nahtigal Rajko; 14. 04. 1877, м. Ново-Место, нині Словенія — 29. 03. 1958, Любляна) — словенський мово­знавець. Дійсний член (1938), перший президент (1939–42) Словен. АН і мистецтв, член-кореспондент Серб. королів. АН (1930), Юго­слав. АН та мистецтв (1931). Закін. філос. факультет Віден. університету (1900), де 1901 захистив доктор. дис. 2 р. пере­бував у наук. від­ряджен­ні в Росії. Потім викладав рос. мову у навч. закладах Відня, зокрема в Ін­ституті сх. мов. Від 1913 — екс­траординар. проф., від 1917 — ординар. проф. словʼян. філології Університету в м. Ґрац (нині Австрія). Від 1919 — ординар. проф. словʼян. філології, водночас 1919–20 та 1934–35 — декан філос. ф-ту, 1927–28 — ректор Люблян. університету. Засн. і голова Наук. товариства гуманітар. наук в Любляні (1921–39). Наукові дослідже­н­ня: старословʼян. і російської мови, порівнял. граматика словʼян. мов, історія словʼян. писемності. Автор посібника «Slo­vanski jeziki» (Ljubljana, 1938; 1952; нім. мовою — Вестбаден, 1961; російською мовою — Москва, 1963). Опублікував давньорус. епос «Slo­vo o polku Igoŕevě» (Ljubljana, 1954), в якому подав текст першого вид. 1800, рекон­струкцію давньорус. текс­ту; лат. транс­крипцію твору та пере­клад памʼятки словен. мовою (за ритмікою на­ближений до оригіналу). Праця містить також коментарі, словник, родовід давньорус. князів та геогр. карту з обʼєктами, зга­даними в текс­ті.