Нафтопровід магістральний

НАФТО­ПРО́ВІД МАГІСТРА́ЛЬНИЙ — капітальна інженерна споруда, роз­рахована на тривалий термін екс­плуатації і при­значена для без­перебійного транс­портува­н­ня на значну від­стань від місця видобува­н­ня, первин. пере­робле­н­ня та забору (початкова точка трубо­проводу) нафти до місця її спожива­н­ня (кінцева точка трубо­проводу). Н. м. складається з таких споруд: насосні станції — головні, лінійні, проміжні; ємності для зберіга­н­ня нафти; обʼєкти звʼязку та засоби телемеханіки; адм. і житл. споруди. Нафта від свердловин локал. нафто­проводами надходить на нафтозбірні пункти, а звідти нафтозбір. трубо­проводами — на гол. споруди (установку комплекс. під­готовки нафти), де її від­стоюють, зневоднюють, від­діляють від нафт. газу тощо. Потім нафту подають на гол. насосну станцію, а звідти — у Н. м., з якого до споживача пере­качують на проміж. насос. станціях. На гол. насос. станції роз­міщують резервуар. парк, осн. і під­пірну насосні станції, внутрішньомай­данчик. трубо­проводи, установку лічильників, приміще­н­ня фільтрів тонкого очище­н­ня, системи заг. водопо­стача­н­ня, ка­налізації й електропо­стача­н­ня і будівлі адм.-по­бут. та екс­плуатац.-госп. при­значе­н­ня, зокрема й лабораторію, ремонтно-мех. майстерню і склад паливно-мастил. матеріалів.

Лінійні споруди: лінійна частина, що є трубо­проводом між насос. станціями з від­водами і лупінгами, запір. арматурою, пере­ходами через природні та штучні пере­шкоди, вузлами під­ключе­н­ня насос. станцій і вузлами запуску та при­йому засобів очище­н­ня і діагностува­н­ня; лінії електропередачі й установки електрохім. захисту; протипожежні засоби та протиероз. і захисні споруди; по­стійні дороги та вертолітні май­данчики, роз­ташовані вздовж траси трубо­проводу, та під­ʼ­їзди до них, роз­пі­знавал. і сигнал. знаки тощо. Кінцевими пунктами при пере­качуван­ні нафти можуть бути нафтопереробні заводи або пере­вал. нафтобази. Якщо нафто­провід обслуговує декілька нафтоперероб. заводів, то кінцевим пунктом є роз­поділ. нафтобаза, на якій проводять облік, зберіга­н­ня та пере­розподіл нафти. Ці бази роз­ташовують біля залізниць, мор. і річк. портів.

1962 був збудований перший в Україні нафто­провід Долина–Дрогобич довж. 58,4 км і діаметром 273 мм, повʼязаний із початком роз­робле­н­ня Пн.-Долин. нафт. родовища та транс­портува­н­ня нафти на Дрогоб. нафтоперероб. завод (див. «Галичина»). Характер. особливістю цього нафто­проводу є те, що ним пере­качували швидкоза­стигаючу нафту. 1962–63 введено в екс­плуатацію першу гілку «Дружба» Нафто­проводу на ділянці Мозир (Білорусь)–Броди–Ужгород. На території України її протяжність складала 684 км. Транс­портува­н­ня нафти забезпечували 7 нафтоперекачувал. станцій. Вхідна проект­на потуж. нафто­проводу в Україні становила 17,5 млн т на рік, а вихідна — 8,5 млн т на рік. При­значений для пере­качува­н­ня суміші татар., башкир. та зх.-сибір. нафти на екс­порт до Угорщини і колиш. Чехословач­чини, налива­н­ня нафти на залізнич. транс­порт для транс­портува­н­ня залізницею з Бродів для екс­порту через нафтоперевал. комплекси в Одесі та Рені (Одес. обл.). Із введе­н­ням 1970–74 другої гілки протяжністю 686,5 км і діаметром 720 мм заг. вхідна проект­на потуж. нафто­проводу «Дружба» на території України становила 55,0 млн т на рік, а вихідна — 26,5 млн т на рік. З від­кри­т­тям сх.-укр. родовищ нафти (Леляків., Гнідинців. і Прилуцького в Черніг. обл., Качанів., Більс. та Рибальського в Полтав. обл.) і заснува­н­ням Кременчуцького нафтопереробного заводу 1966 було збудовано систему нафто­проводів Гнідинці–­Глинсько-Роз­бишівська, Мала Павлівка–­Глинсько-Роз­бишівська та Глинсько-Роз­бишівська–Кременчук, а також нафто­провід Мала Павлівка–Охтирка протяжністю 28 км і діаметром 219 мм з налив. пунктом нафти на залізнич. транс­порт в Охтирці. Зі збільше­н­ням видобутку нафти з родовищ у Черніг. обл. 1972 збудовано другу гілку нафто­проводу Гнідинці–­Глинсько-Роз­бишівська діаметром 377 мм, а також нафто­провід Кременчук–Херсон діаметром 720 мм. Унаслідок збільше­н­ня потужності з пере­робки нафти на Кременчуц. нафтоперероб. заводі та на під­приємстві «Херсон­нафтопереробка» 1974 споруджено нафто­провід Мічурінськ–Кременчук заг. протяжністю 757 км, діаметром 720 мм і проект. потуж. 18 млн т на рік. Для введе­н­ня в екс­плуатацію Лисичанського нафтопереробного заводу на­прикінці 1975 був збудований нафто­провід Тихорецьк–Лисичанськ протяжністю 455 км і діаметром 720 мм. У звʼязку зі збільше­н­ням видобутку нафти в Зх. Сибіру та з необхідністю нарощува­н­ня екс­порт. можливостей щодо по­ставок нафти через нафтоперевал. комплекси в Одесі і Новоросійську (РФ) та від­повід­ною можливістю по­ставок нафти на Одеський нафтопереробний завод трубо­провід. транс­­портом 1977–78 введено в екс­плуатацію нафто­проводи Самара–Лисичанськ, Лисичанськ–Кременчук та Снігурівка–Одеса. Тоді ж нафто­провід Тихорецьк–Лисичанськ було пере­обладнано для зворот. пере­качува­н­ня нафти — з Лисичанська у Тихорецьк і далі у Новоросійськ. 1985 від­крито другу гілку нафто­проводу Лисичанськ–Тихорецьк діаметром 720 мм. Заг. потуж. двох гілок склала 34 млн т на рік. У серпні 2001 закінчено будівництво ліній. частини Одеса–Броди Нафто­проводу довж. 667 км та діаметром 1020 мм, а в грудні того ж року — першої черги мор. нафт. терміналу «Пів­ден­ний» проект. потуж. 12 млн т на рік. Вони при­значені для забезпече­н­ня потреб нафтоперероб. промисловості України та країн Зх. Європи альтернативними до російських джерелами по­стача­н­ня нафти з країн Близького і Серед. Сходу. Їхня повна потуж. після будівництва двох проміж. нафтоперекачувал. станцій та роз­шире­н­ня резервуар. парку буде становити 40 млн т на рік.

Завантажити статтю