КІШ Еґон-Ервін (Kisch Egon Erwin; 29. 04. 1885, Прага — 31. 03. 1948, там само) — чеський німецькомовний письмен­ник, журналіст. Учасник першої світової війни. Член Комуністичної партії Австрії (1919) та Німеч­чини (1925). на­вчався у Празькій вищій технічній школі (1903), слухав лекції з історії німецької літератури та історії середньовічної філософії в Університеті імені Карла-Фердинанда (1904), на­вчався у Берлінській приватній вищій школі журналістики (1905–06). Автор поетичних збірок «Vom Blütenzweig der Jugend» («З квітучої вітки юності», Дрезден, 1905), збірок малої прози «Der freche Franz und andere Geschichten» («Зухвалий Франц та інші оповід­ки», Берлін, 1906). Спів­працював із газетою «Prager Tagblatt» («Празький ден­ник», 1906), «Bohemia» («Богемія», 1906–13; тут за­знав творчого впливу німецького письмен­ника П. Віґлера). Видав збірки репортажів «Aus Prager Gassen und Nächten» («З празьких провулків і ночей», 1912) та «Abenteuer in Prag» («Пригоди у Празі», 1920; обидва — Прага), роман «Der Mädchenhirt» («Сутенер», Берлін, 1914). К. під­тримував творчі контакти з Р.-М. Рільке, Ф. Кафкою, Я. Гашеком та ін. Службові подорожі: 1907 — Греція, Італія, Туреч­чина, 1909 — Хорватія, 1911 — Німеч­чина, 1912 — Англія, Бельгія. 1913 пере­їхав до Берліна, де працював у газеті «Berliner Tageblatt» («Берлінський ден­ник»), 1914 спів­працював із Німецьким мистецьким театром. 1918–19 редагував додаток для солдатів «Die Rote Garde» («Червона гвардія»). 1921–33 — у Берліні. Опублікував книжку «Als Soldat im Prager Korps» («Як вояк Празького корпусу», Прага, 1922; пере­ви­дано під на­звою «Schreib das auf, Kisch!» — «Кіше, запиши це!», 1929), збірку «Der rasende Reporter» («Невгамовний репортер», 1925; обидві — Берлін). Від­відав СРСР (1925–26, 1930–31), Алжир, Туніс (1927), США (1928–29), Китай (1932). Збірка репортажів «Zaren, Popen und Bolschewiken» («Царі, попи та більшовики», Берлін, 1926) побудовано на ідеалізованих враже­н­нях від пере­бува­н­ня у СРСР, в яких пере­важають необʼєктивні оцінки щодо су­спільно-політичної ситуації. Під впливом радянської пропаганди К. оминув тему голодомору в Україні. Це характерно і для книжки «Asien gründlich verändert» («Докорін­но змінена Азія», Берлін, 1932). Учасник другої між­народної конференції революційних письмен­ників у Харкові (1930). Викладав в Ін­ституті червоних журналістів (Харків, 1930–31). Заарештований 1933 у Берліні, висланий до Чехо-Словач­чини, де у празькому ви­дан­ні «Arbeiter Illustrierte Zeitung» («Робітнича ілюстрована газета») зʼявився репортаж «In den Kasematten von Spandau» («У казематах Шпандау»). 1934 ви­їхав до Франції, згодом — до Австралії. На­друкував цикл репортажів «Landung in Australien» («Висадка в Австралії», Париж, 1937). У складі інтернаціональної бригади 1937–38 К. брав участь у громадянській війні в Іспанії. Ці події описав 1938 у репортажах «Die drei Kühe. Eine Bauerngeschichte zwischen Tirol und Spanien» («Три корови. Історія селян між Тіролем та Іспанією») та «Soldaten am Meeresstrand» («Солдати на березі моря»). 1938 повернувся до Франції, 1939 ви­їхав до США, 1940 — до Мексики. Тут зблизився з пред­ставниками німецькомовної літератури в еміграції (А. Зеґерс, Б. Узе, Л. Ренн).Остан­нє окреме ви­да­н­ня К. — «Entdeckungen in Mexiko» («Від­кри­т­тя у Мексиці», Мехіко, 1945). Повернувся 1946 до Праги. У художній публіцистиці наголошував на моральній від­повід­альності журналіста. В Україні спадщину досліджували Д. Затонський, Н. Матузова, Т. Буйницька, І. Орлова. Окремі твори К. опубліковано у пере­кладах українською мовою: «Егон Ервін Кіш має за честь явити вам американський рай» (Харків; Київ, 1933), «У казематах Шпандау» ( Харків, 1934).