НАЗА́РОВ Іван Микола­йович (Назаров Иван Николаевич; 30. 05(12. 06). 1906, с. Кошелєво, нині Владимир. обл., РФ — 30. 07. 1957, м. Авінь­йон, Франція, похов. у Москві) — російський фахівець у галузі органічної хімії. Доктор хімічних наук (1941), академік АН СРСР (1953). Сталінcька премія (1942, 1946). Державні нагороди СРСР. Закін. Моск. с.-г. академію (1931). Працював у Нікіт. ботан. саду в Криму. 1934–47 — в Ін­ституті орган. хімії АН СРСР (Москва): від 1940 — зав. лаб. тонкого орган. синтезу; 1947–57 — завідувач кафедри орган. хімії Моск. ін­ституту тонкої хім. технології; водночас 1948–52 — за­ступник академік-секр. Від­діл. хім. наук АН СРСР. Наукові праці присвяч. хімії ацетилену та його похідних, зокрема вініл­ацетилену. Завдяки дослідж. Н. вініл­етилкарбінолів одержано клеї, різні фізіологічно активні сполуки (промедол тощо). Автор теор. праць з механізму реакцій циклізації, дієнового синтезу, полієнових пере­групувань.