Назимов Олександр Євгенович

НАЗИ́МОВ Олександр Євгенович (1851, Псков. губ., Росія — 01(14). 10. 1902, Одеса) — правознавець. Походив із дворян. роду. Системат. освіти не отримав через часті переїзди сім’ї та, зокрема, тривале проживання за кордоном. Склав випускні іспити у Ніжин. класич. гімназії (нині Черніг. обл.), що дало право вступу на юрид. факультет Університету св. Володимира у Києві, який Н. закін. 1874 зі ступ. канд. права. Працював пом. присяж. повіреного у Києві. 1875 за поданням проф. О. Романовича-Славатинського обраний стипендіатом для підготовки до посади проф. держ. права Університету св. Володимира. Склав магістер. іспит, однак вчасно не подав дис., тому працював у Демидов. юрид. ліцеї (м. Ярославль, Росія), статут якого дозволяв викладання без отримання ступ. магістра за умови захисту дис. у встановлений строк: від 1881 — приват-доцент, від 1889 — екстраординар. професор кафедри держ. права. 1887 в Університеті св. Володимира захистив магістер. дис. «Реакция в Пруссии (1848–1858)». Від 1891 — екстраординар. професор кафедри поліц. права, від 1901 — декан юрид. факультету Новорос. університету в Одесі. Досліджував питання теорії та історії держави, історії політ. та правових учень, поліц. (адм.) права. Окремою сферою наук. інтересів Н. була соц.-політ. проблематика у худож. літ-рі: 1899 у промові на святкуванні 100-річчя з дня народж. О. Пушкіна в Одесі він розкрив еволюцію ідеї свободи у творчості поета, 1900 у публіч. лекції дав детальну характеристику політ. поглядів нім. поета Г. Гайне. Наприкінці 19 — на поч. 20 ст. входив до складу створеної В. Таїровим комісії проти фальсифікації вина та харч. продуктів, для якої написав огляди зх.-європ. і рос. законодавства.

Завантажити статтю