НА́ЙДІЧ Юрiй Володимирович (06. 08. 1929, Харків — 11. 03. 2019, Київ) — матерiало­знавець. Чоловік Ніни, батько Дмитра Найдічів. Доктор технічних наук (1970), професор (1974), академік НАНУ (1988). Заслужений діяч науки і техніки України (2003). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1975, 1989), премiї iм. Є. Патона (1973), ім. І. Францевича (2003) НАНУ. Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2003). Державні нагороди СРСР. За­­кiн. Київ. полiтех. ін­ститут (1953). Від 1954 працював в Iн-тi про­блем матерiало­знавства НАНУ (Київ): 1965–2018 — зав., 2018–19 — гол. н. с. від­ділу контакт. явищ і пая­н­ня неметаліч. матеріалів. Зробив знач. внесок у ви­вче­н­ня фіз. хімії поверх­невих і між­фаз. явищ при високих т-рах. Провів комплексні дослідж. високотемператур. змочува­н­ня і капіляр. властивостей металів у рідкому стані у контакті з різними неметал. речовинами — тугоплав. оксидами, вуглецево­графіт., фторид., надтвердими, керам. і перовскит. матеріалами. Роз­робив фіз.-хім. теорію змочува­н­ня, що до­зволяє цілеспрямовано керувати капі­­ляр­ністю, створювати сплави з за­даними адгез. характеристиками; роз­робив технол. процеси пая­н­ня різних неметал. матеріалів. Уперше в світі ви­вчив адгезію та змочува­н­ня алмазів роз­плавленими металами, що мало велике значе­н­ня для роз­кри­т­тя механізму синтезу штуч. алмазів, створив нові ефективні інструменти та технології обробле­н­ня матеріалів. Дослідив взаємодію хімічно актив. металів і сплавів з деякими твердими фазами та роз­робив новий клас вогнетривів для плавле­н­ня і лиття Ti, Zr та ін. агресив. сплавів, зокрема з аморфо­утворюючою здатністю.