НЕЧИПОРЕ́НКО Сергій Григорович (19. 10. 1922, с. Пролетарське, нині Поліське Новгород-Сівер. р-ну Черніг. обл. — 05. 12. 2014, Київ) — художник декоративного ткацтва, мистецтво­­знавець, педагог. Брат І. Нечипоренка. Заслужений діяч мистецтв України (1992). Народний художник України (1996). Лауреат мист. премії ім. С. Колоса (2007). Член НСХУ (1962), НСМНМУ (1990, один із засн. та за­ступник голови з твор. питань). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2001). Закін. Кролевец. худож.-пром. технікум (Сум. обл., 1941; викл. І. Дзюба, М. Дяченко, В. Маслов), навч. у Всесоюз. ін­ституті текс­тил. та легкої промисловості (Москва, 1947–50). У 1947–51 викладав у Київ. худож.-пром. училищі (за його участі від­новлено від­діли декор. мистецтва); 1951–79 — ст. художник, нач. від­ділу декор. ткацтва і килимарства Центр. худож.-екс­перт. лаб. Укр­худож­прому; 1990–2013 — викладач, професор кафедри текс­тилю та моделюва­н­ня костюма Київ. ін­ституту декор.-приклад. мистецтва та дизайну. Обі­ймав посади за­ступник голови секції нар.-декор. мистецтва (1970–95), голови Респ. худож. ради з декор. мистецтва (1980–92), а також чл. закупівел. комісії (1970–95). Учасник всеукр. та між­нар. мистецьких ви­ставок від 1948. Персон. — у Харкові (1978, 1992, 1997–98), Києві (1997, 2002, 2006–07, 2012), Чернігові (2012), с-щі Качанівка (Черніг. обл., 2015–16). Завдяки комбінації ткац. пере­плетень оновив виразність фактури декор. тканин; за традиц. мотивами, притаман. певним регіонам України, створив понад 2 тис. зразків худож. ткацтва, зокрема панно, рушники, на­стільники, килими, налавники, серветки, декор. тканини, що зна­йшли широке за­стосува­н­ня в інтерʼєрі. Кожна композиція вражає високим худож. смаком, красою та непо­вторністю. Удосконалив технологію укр. тка­н­ня, за­пропонував власні орнаменти. Сприяв організації сучас. ткац. промислу на Київщині, Чернігівщині, Житомирщині й у Луцьку. Автор циклів «Вінок Кобзареві» (100 робіт) та «Мої Берегині» (50 робіт; 1997–2002). Роз­робив укр. костюми для Черкас. укр. нар. хору. Уклав каталог «Ткацтво» (1978), альбом «Декоративні тканини» (2002), альбом-посібник «Декоративні тканини та килими України» (2005), кн. «Український килим», «Мої Берегині» (обидві — 2007), «Українська вишивка», «Вибійка в Україні» (обидві — 2010; усі — Київ). Окремі роботи Н. зберігаються в НМУНДМ, Нац. музеї Т. Шевченка, Музеї історії Києва, Музеї видат. діячів укр. культури (усі — Київ), Канів. музеї Т. Шевченка (Черкас. обл.), Музеї історії ткацтва Чернігівщини (смт Козелець), Нац. істор.-культур. заповід­нику «Геть­ман. столиця» (м. Батурин; обидва — Черніг. обл.).