КОВЕ́НКО Михайло Микитович (08(20). 11. 1888, м. Білопі­л­ля, нині Сумської обл. — ?) — політичний діяч. Закінчив Альтенбурзький технікум й Дармштадтський політехнічний ін­ститут (1910) у Німеч­чині. Від­тоді пере­бував на військовій службі, від 1914 працював на виробництві, зокрема 1915–16 — завідувач технічного бюро від­ділу механічних майстерень комітету Пів­ден­но-Західного фронту Всеросійського земського союзу. Вступив до УСДРП, 1917 пере­йшов до Української партії соціалістів-само­стійників. Обраний член УЦР від Всеукраїнської ради робітничих депутатів. З метою охорони громадського спокою і ліквідації злочин­ності сформував близько 20 сотень Вільного козацтва (без­посередньо під­порядкований Малій раді). Як військовий комен­дант Києва 16(29) січня 1918 у залі засі­дань УЦР заарештував лівих українських есерів, які у змові з більшовиками планували ліквідувати УЦР і проголосити у Києві радянську владу (звільнені на вимогу В. Вин­ниченка); брав без­посередню участь у придушен­ні більшовицького пов­ста­н­ня на заводі «Арсенал». Після антигеть­манського пов­ста­н­ня очолив Верховну слідчу комісію при Директорії УНР для боротьби з контр­революцією, яка на під­владній УНР території виконувала функції, аналогічні повноваже­н­ням ВУЧК у ра­йонах, зайнятих більшовиками. Від 1920 — на еміграції в Румунії. Подальша доля неві­дома.