КОВЕ́РКО Андрій Йосипович (28. 08. 1893, с. Острів, нині Буського р-ну Львів. обл. — 19. 07. 1967, Кишинів) — скульптор. Член СХУ (1963). Закін. Коломий. худож.-пром. школу (нині Івано-Фр. обл., 1914). Під час 1-ї світової війни брав участь у визв. змага­н­нях. Виконував порт­ретні погру­д­дя, фігурні групи, рельєфи у дереві, камені, мармурі, гіпсі, бронзі. Учасник міських ви­ставок від 1922. Порт­рети К. 1920 — поч. 30-х рр. по­значені впливом неокласицизму. Від серед. 1920-х рр. створював фігурні композиції, спочатку класицистично спрощені («Торс жінки», 1926), пізніше — вишукані за технікою та ліній. ритмікою (плакетка «Акт жінки», 1928). По­єд­нував фігурні композиції з орнаментом у рельєфах пере­важно реліг. змісту, вирізьблених у червоному кедровому дереві, використовуючи ритміч. лад площин, гостро зламані поверх­ні, геометризов. мотиви роман., візант. і нар. укр. мистецтва (іконостас каплиці св. Духа Греко-катол. духов. семінарії у Львові, 1927; в оздоблен­ні викори­став герб України — Тризуб; не збережено). Для Успен. церкви у Львові 1927 створив портал каплиці Трьох Святих, увінчаний фігурами граціозно нахилених ангелів; 1931 вирізьбив обрамле­н­ня Гроба Господнього (живопис В. Дядинюка), стилізуючи мотиви барок. іконостасів, нар. зображе­н­ня птахів, квітів. Роз­робив обкладинки для ж. «Українське мистецтво», книг «Амок» і «Лист не­зна­йомої» С. Цвайґа, оформив кн. «Лицар в чорнім оксамиті» А. Лотоцького (усі — Львів, 1928). У на­престол. хрестах і рельєфі «Покладе­н­ня до гробу» (1936, для собору св. Юра у Львові) під­креслив ритміку роз­ташува­н­ня фігур, окреслених дуговими й навскіс. лініями. Крім акцентов. симетрії в композиції, геометризації у стилі ар деко в рельєфах «Емаус» (1931), «Притча про таланти» (1934), помітні модерніст. архаїзація та стилізація середньовіч. мистецтва. 1938–39 зробив вівтарні рельєфи у церкві Вознесі­н­ня Господнього та вівтар у каплиці гімназії сестер василіянок. У 1930-і рр. різьбив престоли, ін. предмети обряд. викори­ста­н­ня для монастиря св. Онуфрія у Львові, для церкви св. Петра і Павла у Сокалі, церкви Різдва Христового у Жовкві (обидва — нині Львів. обл.). Автор динам. композицій, авангардист. скульптур зі сміливо трактованими обʼємами. Кубізмом і футуризмом ін­спіров. проект на конкурсі памʼятника І. Франку на Личаків. цвинтарі (Львів, 1931, не реалізовано). У камені зробив нові погру­д­дя Т. Шевченка для по­шкоджених під час 1-ї світової війни памʼятників поету у Львові (1925) та Коломиї (1929). Із Є. Дзиндрою 1939 брав участь у виконан­ні памʼятника Дружби народів у Львові (проект С. Литвиненка і М. Дмитренка). 1947 ви­їхав до Кишинева, де працював скульптором у Міністерстві житлово-цивіл. будівництва Молдав. РСР. Виконував скульптури у стилі соцреалізму, зокрема для Драм. театру ім. О. Пушкіна, готелю «Молдова», Держ. банку, кінотеатру «Патрія», будинку ВР (усі — Кишинів), залізнич. вокзалів Молдови.