КО́ВТУН Валентина Михайлівна (Коўтун Валянціна Mixaйлаўна; 06. 04. 1946, с. Дземяхі Гомельської обл., Білорусь — 30. 04. 2011, Мінськ) — білоруська письмен­ниця, пере­кладачка, громадська діячка. Кандидат філологічних наук (1979). Член Спілки письмен­ників Білорусі (1975) та СРСР (1976), Національної спілки письмен­ників України (1997). На­вчалася у Львівському університеті (1964–66), закінчила Білоруський університет (Мінськ, 1969). Працювала у редакції «Сельскай газеты» (1970–76), журналу «Полымя» (1976–79), «Маладосць». Голова Всебілоруського жіночого фонду Св. Євфросинії Полоцької (від 1993). Дебютувала 1966. Авторка збірки «Каляровыя вёслы» (1971), «На зломе маланкі» (1977), «Мы робім казку» (1983), «Метраном» (1985), «Белый гром» (1987), «Лісты да цябе» (1988), «Свяча любові» (2006), «Вы­бранае» (2011); роману-дилогії про А. Пашкевич «Крыж Міласэрнасці» (1982; 1996); праці «Святло народнага слова: Паэтычны лад беларускай народнай песні» (1984), «Крыніца паэзіі: На шляхах эпізацыі» (1987; усі — Мінськ); а також статей з питань фольклору та сучасної білоруської поезії. Пере­клала українською мовою окремі твори білоруських та українських письмен­ників (В. Нестайка, М. Федунця, М. Нагнибіди, Л. Костенко). Окремі вірші К. пере­клали В. Грабовський, Б. Стельмах, В. Лучук, О. Добриченко, Т. Коломієць, В. Гуцаленко.