Немирівський спиртовий завод
НЕМИ́РІВСЬКИЙ СПИРТОВИ́Й ЗАВО́Д — державне підприємство харчової промисловості. Розташ. у м. Немирів Вінн. обл. Історія починається 1872, коли подружжя поміщиків М. та Г. Строганових на місці старої невеличкої гуральні, що при в’їзді у Немирів з боку Брацлава, яка діяла від 1796 ще з часів Потоцьких (про це свідчить напис на «фірм.» пляшці), побудували досить велику винокурню, одну із найбільших на Поділлі. У 2-й пол. 1890-х рр. дочка графа, на той час уже княгиня М. Щербатова, ставши офіційно від 1882 власницею Немирова і немирів. земель, перебудувала приміщення майбут. спирт. заводу за проектом чес. арх. Ї. Стібрала. 1900 підприємство розпочало виготовлення продукції, управителем заводу був І. Яковлєв. До виробництва залучено відомих спеціалістів та впроваджено нові технології, що дозволило розширити вироб. потужності й дотримуватися високих стандартів продукції. Немирів. винокур. завод щодня виробляв 5 тис. півлітр. пляшок, частину з яких експортував. Секрет успіху полягав у виробництві зерн. спирту найвищої якості, в той час як держ. горілч. заводи постачали дешевий картопл. спирт. На прибутки від реалізації спирту (1906 укладено довготермін. угоди зі споживачами з Москви та С.-Петербурга) збудували дизел. електростанцію, що, крім винокурні, забезпечувала електроенергією садибу з палацом, гімназію і вуличне освітлення центр. частини м-ка, лікарню для бідних, а також фінансували освітні заклади й навч. обдаров. дітей у столич. університетах, виділяли кошти для утримання сакрал. споруд. Станом на 1911 (за упр. заводом М. Кусьмеркевича) річний дохід становив 12 тис. крб. 1920 більшовики розстріляли власницю заводу, а його націоналізували. Управителями підприємства в різні часи, крім згаданих, були Р. Фіргур, Ф. Фарбер, М. Яковлєв, наприкінці 1920-х рр. його очолював М. Гуральник. У роки 2-ї світової війни спирт. завод не зазнав руйнування й у повоєн. час продовжував випуск продукції з використанням устаткування, принципів і технологій, напрацьованих ще при М. Щербатовій. 1950 порівняно з 1945 виробництво спирту-сирцю зросло майже вдвічі. У 1-й пол. 1960-х рр. здійснено реконструкцію заводу, 1967 його реорганізовано в комбінат, що 1970 випустив 652,6 тис. дал спирту. Тут виробляли кілька видів лікеро-горілч. продукції, зокрема коньяч. напій типу «Кальвадос», а 1992 на базі кальвадос. цеху заводу створ. підприємство «Nemiroff». 1994 зареєстровано як держ. підприємство «Н. с. з.» із статут. капіталом 599 998 крб, осн. вид діяльності — виробництво етил. спирту із зброджув. продуктів. 1987–2006 дир. підприємства був С. Глусь, від 2006 — П. Солдатенков. На поч. 2000-х рр. на заводі працювали 200–240 осіб. Н. с. з. — спеціалізов. підприємство з високою комплекс. механізацією, автоматизацією й комп’ютеризацією технол. процесів із виробництва етил. спирту вищого очищення із зерн. сировини. З-д виробляв спирт-ректифікат «Люкс» і вуглекислоту з газів бродіння, демонстрував найкращі показники у спирт. об’єдн. «Поділляспирт» і концерні «Укрспирт» (від 2011 — у його складі), перейшов мільйон. рубіж із випуску і реалізації спирту. Осн. споживач — Укр. горілч. компанія «Nemiroff». Від лютого 2011 Н. с. з. знаходиться на стадії припинення госп. діяльності (кількість працівників — 214 осіб).
Фотоілюстрації
