КО́ВТЮХ Єпіфан Йович (09(21). 05. 1890, с. Батурине Херсонської губ., нині с. Зоря Верх­ньорогачицького р-ну Херсонської обл. — 28. 07. 1938) — військовик. Комкор (1935). Тричі від­значений орденом Червоного Прапора (1921, 1922, 1926). Закінчив школу прапорщиків (1916), Військову академію Червоної армії (1922), курси вдосконале­н­ня командного складу (1928). Учасник 1-ї світової війни. 1918 вступив до Червоної армії та більшовицької партії. Воював на Кубані й Пів­нічному Кавказі з частинами Добровольчої армії. У липні–серпні 1918 керував обороною м. Катеринодар (нині м. Краснодар, РФ). Під час походу Таманської армії (серпень–жовтень 1918) командував 1-ю колоною, яка йшла в авангарді, в жовтні–грудні 1918 — Таманською армією, згодом — 50-ю і 48-ю стрілецькими дивізіями, зведеним кін­ним корпусом. Брав участь у придушен­ні Кронштадтського ви­ступу 1921. У 1922–24 — командир 22-ї стрілецької дивізії; 1924–29 — 9-го, 1929–36 — 11-го стрілецьких корпусів; від 1936 — за­ступник командувача й армійський ін­спектор Білоруського військового округу. 10 серпня 1937 заарештований, за звинуваче­н­ням в участі у контр­революційній терористичній організації засуджений до роз­стрілу. Реабілітований 1956. Автор спогадів «Таманцы» (Москва, 1926). Став прообразом Кожуха у романі О. Серафимовича «Железный поток».