Оборона України

Визначення і загальна характеристика

ОБОРО́НА УКРАЇ́НИ — система політичних, економічних, соціальних, воєн­них, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо під­готовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Від­повід­ні положе­н­ня викладені у Законі України «Про оборону України» (1991; оста­н­ня ред. — 2021). Нині О. У. від­бувається в умовах складної воєн­но-політичної, оперативно-стратегічної та економічної ситуації, що склалася внаслідок збройної агресії РФ проти України, тимчасової окупації та анексії нею АР Крим. Від 24 лютого 2022 РФ веде повномас­штабну війну проти України.

Під­готовка України до збройного захисту перед­бачла 20 основних заходів, умовно роз­поділених на 4 змістовні групи. Перша група (воєн­но-політична): про­гнозува­н­ня та оцінка воєн­ної небезпеки і за­грози; проведе­н­ня роз­відувальної та інформ.-аналітичної діяльності; здійсне­н­ня заходів у зовн.-політичній сфері, спрямованих на запобіга­н­ня збройного конфлікту; формува­н­ня і реалізація воєн­ної, воєн­но-економічної, військ.-технічної і військ.-промислової політики держави; захист інформаційного простору України та її входже­н­ня у світовий інформаційний про­стір, створе­н­ня роз­винутої інфра­структури в інформаційній сфері.

Друга група (воєн­но-стратегічна): удосконале­н­ня структури, уточне­н­ня зав­дань і функцій ЗС України та інших військових формувань, забезпече­н­ня необхідної чисельності їхнього особового складу, роз­виток, під­готовка і під­трима­н­ня на належному рівні боє­здатності, бо­йової та мобілізаційної готовності до оборони держави, планува­н­ня їхнього за­стосува­н­ня; планува­н­ня та під­готовка руху опору; реалізація заходів із кібер­оборони (активного кіберзахисту); здійсне­н­ня військ. стандартизації; забезпече­н­ня охорони державного кордону України.

Третя група (воєн­но-економічна): роз­виток ОПК, створе­н­ня сприятливих умов для мобілізаційного роз­горта­н­ня галузей національної економіки з метою виробництва озброє­н­ня, військової техніки і майна у необхідних обсягах; забезпече­н­ня сектору без­пеки і оборони під­готовленими кадрами, озброє­н­ням, військовою та іншою технікою, продовольством, матеріал. і фінансовими ресурсами; роз­виток військ.-технічного спів­робітництва з іншими державами з метою забезпече­н­ня сектору без­пеки й оборони озброє­н­ням, військовою технікою та майном, що не виробляють в Україні; під­готовка національної економіки, тер., органів державної влади, військового управлі­н­ня, місцевого самоврядува­н­ня, а також населе­н­ня до дій в особливий період; створе­н­ня державного матеріального резерву та резервних фондів грошових коштів; забезпече­н­ня на особливий період оперативно-рятувальні служби цивільного захисту під­готовленими кадрами, рятувальною та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними і фінансовими ресурсами; роз­виток воєн­ної науки, формува­н­ня наук.-технічного і технологічного потенціалу для створе­н­ня високоефективних засобів збройної боротьби.

Четверта група (внутрішньо-політична): забезпече­н­ня готовності єдиної державної системи цивільного захисту до викона­н­ня зав­дань цивільного захисту в особливий період; військово-патріотичне вихова­н­ня громадян України, під­готовка молоді до служби в ЗС України; забезпече­н­ня від­критого та демократичного цивільного контро­лю у сфері оборони в порядку, ви­значеному законодавством, дотрима­н­ня вимог щодо збереже­н­ня державної таємниці.

Згідно із чин­ним законодавством практичну реалізацію заходів кожної групи від­несено до компетенції: першої групи — ВР України, Президента України, Ради національної без­пеки і оборони України; другої групи — Міністерства оборони України і Державної прикордон­ної служби; третьої і четвертої груп — КМ України.

Другою складовою О. У. є захист суверенітету і територіальної цілісності України як найважливішої функції держави та справи всього українського народу. Крім цього, у Статуті ООН закріплено невід­ʼємне право кожної держави на само­оборону від агресії. Все­осяжна О. У. — комплекс заходів, основний зміст яких полягає у превентивних діях та стійкому опорі агресору на суші, морі та у повітряному просторі України, протидії в кібер­просторі та навʼязуван­ні своєї волі в інформаційному просторі; викори­стан­ні для від­січі агресії всього потенціалу держави та су­спільства (воєн­ного, політичного, економічного, між­народно-правового, духов­ного, культурного тощо); за­стосуван­ні всіх форм і способів збройної боротьби з агресором, зокрема асиметричних та інших дій із дотрима­н­ням принципів та норм між­народного права.

Все­осяжна О. У. не має на меті досягне­н­ня воєн­ного паритету з РФ, що при­звело б до надмірної мілітаризації держави та, від­повід­но, виснаже­н­ня національної економіки, а перед­бачає під­трима­н­ня певного балансу та синергії воєн­них і невоєн­них засобів для забезпече­н­ня воєн­ної без­пеки України. За­вчасно під­готовлена та всебічно забезпечена всесяжна О. У. ґрунтується на засадах стримува­н­ня, стійкості та взаємодії. Стримува­н­ня перед­бачає готовність сил О. У., національної економіки, населе­н­ня та всієї держави до на­да­н­ня від­січі збройної агресії проти України, нарощува­н­ня спроможностей системи ППО, створе­н­ня цілісної системи територіальної оборони, вжи­т­тя превентивних заходів щодо протидії воєн­ним за­грозам, досягне­н­ня та під­трима­н­ня спроможностей завдати противнику не­прийнятних політичних, економічних, воєн­них та інших втрат, з огляду на які він буде змушений від­мовитися від ескалації або припинити збройну агресію проти України.

Стійкість — здатність системи управлі­н­ня державою, сил оборони, національної економіки, інфра­структури та су­спільства швидко від­новлюватися та адаптуватися до змін у без­пековому середовищі й до тривалого проти­стоя­н­ня у на­дан­ні від­січі та стримува­н­ня збройної агресії проти України; під­тримувати спроможність до здійсне­н­ня стратегічного роз­горта­н­ня, територіальної О. У., руху опору, веде­н­ня операцій (бо­йових, спеціальних, стабілізаційних дій), налагоджувати надійні ка­нали комунікації з населе­н­ням тощо. Взаємодія вимагає ко­ординації заходів, що здійснюють у державі під час під­готовки до збройного захисту та захисту в разі збройної агресії або конфлікту проти України, під час від­будовного періоду після закінче­н­ня воєн­них дій, із заходами, що за­стосовують для під­тримки України ін­ституції ЄС, НАТО та їхні держави-члени, інші держави та між­народні організації. Для організації оборони держави Президент України, за по­да­н­ням КМ України, затверджує план О. У. — сукупність документів, що ви­значають зміст під­готовки України до збройного захисту та її захист у випадку збройної агресії або конфлікту.

С. М. Нечхаєв

Завантажити статтю