КО́ГУТ Зенон-Євген (18. 01. 1944, смт Янів, нині Івано-Франкове Яворівського р-ну Львівської обл.) — історик. Почесний доктор Харківського університету (2006). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2009). Премія фундації О. і Т. Антоновичів (2012). Після 2-ї світової війни разом із батьками емігрував до США. 1966 здобув ступінь бакалавра в Університеті Ла Салль; 1970 — магістра, 1975 — доктора філософії у Пенсильванському університеті. 1973–75 і 1977–78 — науковий спів­робітник Українського наукового ін­ституту та Російського дослідницького центру Гарвардського університету. Викладав російську і українську історію в Пенсильванському університеті (1975–76), Університеті штату Мічиґан (1979–80) та ін. Працював аналітиком у Бібліотеці Кон­гресу (1984–89) та Департаменті оборони (1990–92) США. Редактор журналу «Journal of Ukrainian Studies» (1990–92). Від 1992 — науковий спів­робітник, 1993–2012 — директор Канадського ін­ституту українських студій при Університеті Альберти (м. Едмонтон, Канада), де від 1998 опікується Про­грамою дослідже­н­ня Східної України імені Д. і М. Ковальських, у рамках якої профінансовано створе­н­ня Східно-українського ін­ституту імені Ковальських при Харківському університеті; водночас від 2009 — професор української історії Університету Альберти. Як економічний радник взяв участь у Канадсько-українському археологічному проєкті з дослідже­н­ня м. Батурин (Бахмацького р-ну Чернігівської обл.).