Одеський завод ковальсько-пресових автоматів

ОДЕ́СЬКИЙ ЗАВО́Д КОВА́ЛЬСЬКО-ПРЕ́СОВИХ АВТОМА́ТІВ — під­приємство у галузі вер­статобудува­н­ня. Історію веде від 1857, коли під­приємець Я. Мюл­лер заснував на вул. Манежна чавуноливарні майстерні. Тут у ливар. цеху виготовляли чавун­ні та сталеві ґрати, сходи тощо, а також чавуноливарні вироби для потреб населе­н­ня. 1921 під­приємство націоналізовано і перейм. у ливарно-мех. завод (від 1930 — ім. 16-го Партзʼїз­ду), що виробляв ручні гвинт. преси, декор. лиття тощо. Упродовж кількох років він належав Одес. політех. ін­ституту. 1926 тут організовано виробництво ковал.-пресового устаткува­н­ня — пресів типу «Бліц» та «Гарвей». Окрім того, завод виконував окремі замовле­н­ня місц. промисловості. 1926–31 під­приємство освоїло випуск машини для лінії автомат. наповне­н­ня пляшок пивом для одес. пивовар. заводів та виробництво фрезер. вер­статів. За­ймаючи невелику площу, завод мав у своєму складі ливар. цех, ковал., мех. та складал. від­діле­н­ня. До 1937 він пере­бував у під­порядкуван­ні упр. місц. промисловості, потім — наркомату важкого машинобудува­н­ня. Від­тоді завод спеціалізується на випуску ковал.-пресового устаткува­н­ня, виготовляє спец. висаджувал. автомати для оборон. промисловості. Під час 2-ї світової вій­ни 1941 під­приємство еваку­йовано в м. Барнаул (Алтай. край, РФ). У двох недобудов. коморах, обладнаних під цехи, за зав­да­н­ням Держ. комітету оборони фахівцями заводу налагоджено випуск комплектуючих для танків та мінометів, також для місц. потреб освоєно випуск зап­частин для с.-г. машин. Так, на базі одес. під­приємства засн. Барнаул. завод мех. пресів. Після закінче­н­ня вій­ни частина колективу повернулася до Одеси, було від­новлено зруйнов. приміще­н­ня і в липні 1946 випущено перший вер­стат А 110 — холодновисаджувал. автомат із виробництва заклепок. 1948 за ріше­н­ням уряду СРСР під­приємству доручено будівництво нового потуж. заводу в Іл­лічів. р-ні міста, 1952 його поділено на два колективи й засн. Одес. завод пресів (згодом Одеський завод пресів-автоматів «Пресмаш»). 1953 О. з. к.-п. а. роз­почав рекон­струкцію та побудову цехів, оснащених новим устаткува­н­ням вітчизн. виробництва, 1954–65 значно роз­ширив номенклатуру ковал.-пресових машин, зокрема освоїв комбінов. пресножиці та координатні преси (всього за цей період освоєно та випущено понад 100 різних машин). Від­тоді завод став одним із провід. під­приємств галузі. Продукцію впроваджено не лише на під­приємствах Рад. Союзу, а й екс­портовано у понад 35 країн світу. 1976–94 завод входив до складу Одес. ВО «Пресмаш». 1994 пiдпр-во приватизовано й пере­твор. у ВАТ, 2010 — у ПАТ. Нині завод є одним із лідерів на ринку ковал.-пресового устаткува­н­ня та ліній для промисловості метал. виробів. Проектує та випускає холодновисаджувал. і різенакатувал. автомати для виготовле­н­ня кріпил. виробів (болтів, гвинтів, шурупів та самонаріз. гвинтів), а також напiвпустотiлих та трубчастих заклепок, кульок для шарикопідшипників, корпусів конденсаторів і біметал. контактів. Також виготовляє координатні преси, пром. бетономішалки, пресножиці для руба­н­ня металу та різні моделі спец. автоматів, забезпечує Одес. мор. порт деталями для ремонту портал. кранів. Кількість працівників (2021) — понад 60 осіб. Голова правлі­н­ня — В. Гопич (від 2021).

Завантажити статтю