О́ДРАЧ Федір (справж. — Шоломицький; 13. 03. 1912, с. Місятичі Пінського пов., нині Брест. обл., Білорусь — 07. 10. 1964, Торонто) — письмен­ник. Закін. Вілен. університет (нині Вільнюс). Від 1939 — учителював. 1942–43 працював у ред. г. «Ковельські вісті». Був у лавах УПА, редагував її пов­стан. листок «Інформатор». Пере­слідувався органами НКВС. 1944 емігрував до Німеч­чини, згодом — до Великої Британії, від 1953 — у Канаді. Автор повістей та оповідань, значна частина яких мають автобіогр. характер, містять пі­знавальний, зокрема побут.-етногр. матеріал з життя поліщуків, замальовки природи Поліс­ся. Ді­йові особи у творах О. часто користуються говірк. формами. 1954 у діаспор. вид. зʼявилася його перша повість «В дорозі», у на­ступ. році у Він­ніпезі на­друк. нарис «Наше Поліс­ся», в якому досить виразно простежується певний узагальнений образ поліщука-українця. О. прагнув роз­повісти світові про ландшафт і гео­графію, соц. становище й політ. ситуацію, побут та традиц. духовну культуру цієї прадав. укр. землі. Він зна­йомить читача із поліс. промислами (рибальством, скотарством, гончарством, лозоплеті­н­ням), описує елементи укр. жін. та чол. одягу, навіть поліс. кухню. Окремими вид. ви­­йшли мемуари «На непевному ґрунті» (Торонто, 1952; Лц., 2010), зб. повістей «Щебетун» (Нью-Йорк, 1957; Лц., 2008), «Вощадь» (Торонто, 1972), оповідань «Пів­станок за селом» (Буенос-Айрес, 1959), «Покинута оселя» (Торонто, 1960).