ОРЛО́В Михайло Хрисанфович (Каган; 25. 12. 1899(07. 01. 1900), Київ — 17, за ін. даними — 22. 10. 1936, там само) — математик, партійний діяч. Доктор фізико-математичних наук (1931), професор (1929), член-кореспондент АН УРСР (1934). Закін. Київ. ІНО (1924). Від 1917 працював на Центр. агро­станції у Києві. Був чл. партії есерів, згодом при­єд­нався до більшовиків: від 1919 — зав. ін­структор., від 1920 — інформ. від­ділів Київ. губкому КП(б)У. 1923–24 — декан робітфаку Київ. ІНО; 1925–29 — директор Укр. пед. технікуму в Києві; 1929–31 — старший науковий спів­робітник ВУАН; 1931–34 — директор Укр. НДІ математики і механіки при Харків. університеті; водночас 1931–33 — ред. під­від­ділу точних наук УРЕ; 1934–35 — за­ступник завідувач від­ділу культури й пропаганди ленінізму ЦК КП(б)У; 1936 — учений секр. Ін­ституту математики АН УРСР (Київ). Наукові дослідже­н­ня: роз­рахунок фігур рівноваги обертової рідкої маси, на­ближені методи виріше­н­ня диференц. та інтеграл. рівнянь, на­ближені обчисле­н­ня, зовн. балістика. У жовтні 1936 за звинуваче­н­ням у членстві у контр­рев. троцькіст. організації засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1956.