ОРТИ́НСЬКИЙ Любомир (07. 06. 1919, с. Михайлевичі, нині Дрогоб. р-ну Львів. обл. — 22. 07. 1961, м. Гантер, похов. у м. Йонкерс, шт. Нью-Йорк, США) — військовик, громадсько-політичний діяч, журналіст. Після закінче­н­ня гімназії у м. Стрий (нині Львів. обл.) ви­вчав журналістику у Варшав. університеті, очолював місц. укр. студент. громаду. Член ОУН. Був делегатом таєм. студент. кон­гресу у Львові у березні 1939, за що заарешт. польс. поліцією. Звільнений з поч. 2-ї світової вій­ни. Від січня 1941 навч. на факультеті права і політ. наук Віден. університету. Як організац. референт ОУН(б) взяв активну участь у формуван­ні Дружин українських націоналістів. 1943 вступив до дивізії «Галичина» (згодом — 1-а Укр. дивізія УНА), у липні 1944 у боях побл. м. Броди (нині Золочів. р-ну Львів. обл.) поранений. У травні 1945 потрапив у амер. полон. Після звільне­н­ня 1947 здобув докторат із політології у Мюнхен. університеті. Від 1952 — голова Братства колиш. вояків 1-ї Укр. дивізії УНА; 1952–56 — гол. ред. його друк. органу «Вісті Братства кол. Вояків 1 УД УНА». Від 1955 — спів­роб. ред. г. «Свобода», 1956 — її пред­ставник у Німеч­чині. У тому ж році ви­їхав до США. Працював кор. г. «Свобода» при ООН (Нью-Йорк), від­слідковував діяльність УРСР як чл. цієї організації. Член Закордон. пред­ставництва і Ген. секретаріату закордон. справ УГВР, секр. видавництва «Пролог». Один із ініціаторів заснува­н­ня укр. військ.-істор. ж. «Вісті комбатанта», ред. його першого випуску. Автор низки статей політ. тематики.