ОЛЕ́НИЧ-ГНЕНЕ́НКО Павло Па­влович (псевд.: Гне-Ненько П., Йорш; 1867, с. Кегичівка Костянтиногр. пов. Полтав. губ., нині Красногр. р-ну Харків. обл. — 1942, Харків) — письмен­ник, журналіст. Брат Петра, батько Олександра Оленичів-Гнененків. Друкував вірші й оповідан­ня про залізничників та гірників у харків. г. «Южный край», вів сатир. сторінку «Со дна житейского моря» в г. «Харьковское утро», де під псевд. Йорш ви­ступав із фейлетонами. Твори писав укр. та рос. мовами. 1909 пере­їхав із родиною до Сибіру, працював у Омську (РФ). Автор поет. зб. «Война. Мир: Отклики сердца» (1916), памфлета «Гордость Сибири Антон Сорокин» (1917; обидва — Омськ), брошур «Поездка полтавских ходоков в Семиречье: Отчет пере­селенческого агента. С приложением мнений ходоков, участвовавших в экспедиции» (Полтава, 1907) та «Как уберечься от заразных болезней чистотою, ак­куратностью и обез­зараживанием вещей и помещений» (Омск, 1916). За рад. часів продовжив журналіст. та літ. діяльність у Харкові, де помер від голоду під час окупації (цій темі О. Лесс присвятив оповіда­н­ня «Товарищ детства» // «Не­прочи­тан­ные страницы», Москва, 1966). У харків. видавництві «Рух» 1927 ви­друковано оповіда­н­ня «Йоська», чимало його творів у 1920-х рр. пуб­лікували часописи «Вісті ВУЦВК», «Всесвіт», «Зна­н­ня» тощо.