БРАНОВИ́ЦЬКИЙ Ігор Євгенович (25. 04. 1976, Київ — 21. 01. 2015, Донецьк, похований 03. 04. 2015 у Києві) — військовик. Солдат. Герой України (2016, посмертно). Орден «За мужність» 3 го ступеня (2015, посмертно). Закінчив Київський технікум електрон­них приладів (1995). У 1996 під час проходже­н­ня строкової служби у складі 901 ї окремої понтон­но-мостової роти Збройних Сил України брав участь у миротворчій місії Організації Обʼ­єд­наних Націй в Анголі, де допомагав місцевим жителям, робив понтон­ні пере­прави в горах Маланже й су­проводжував гуманітарні конвої. Був активним учасником Революції гідності. Від жовтня 2014 служив навідником 90 го окремого аеромобільного баталь­йону «Житомир» 81 ї окремої аеромобільної бригади. Брав участь в обороні Донецького аеропорту. 20 січня 2015 після під­риву російськими бо­йовиками другого поверху нового терміналу під час допомоги пораненим товаришам був захоплений у полон. Російські терористи шукали серед полонених кулеметника, щоб помститися. Ігор Брановицький, рятуючи інших, сказав, що це він кулеметник. Після числен­них тортур і знущань його вбито двома по­стрілами в голову. У березні тіло Героя ідентифіковано серед загиблих, яких вивезли з Донецька. На будівлях технікуму (лютий 2016), в якому він на­вчався, та клубу військової частини (вересень 2017) у м. Камʼянець-Подільський Хмельницької обл., де 1995–96 проходив строкову службу, встановлено меморіальні дошки. У грудні 2016 в Києві презентовано колекційну марку, створену на честь воїнів, які загинули в боях на Сході України, на якій зображено й Ігоря Брановицького. На його честь пере­йменували вулиці Пер­спективна в Києві (листопад 2016) та Смірнова в Камʼянці-Подільському (серпень 2022).