Адамовський Олег Олегович
АДАМО́ВСЬКИЙ Олег Олегович (21. 01. 1992, с. Урожайне Великоновосілківського, нині Волноваського р-ну Донецької обл. — 12. 03. 2022, поблизу Харкова, похований 15. 03. 2022 у смт Велика Новосілка, перепохований 19. 03. 2023 у Харкові на Алеї Слави 18-го кладовища) — військовик. Підполковник (2022, посмертно). Герой України (2022, посмертно). Орден Богдана Хмельницького 3-го ступеня (2022, посмертно). Закінчив Старомайорську загальноосвітню школу (нині Волноваський р-н, 2009) та Харківський університет Повітряних сил імені І. Кожедуба (2014). Відтоді служив у складі 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового отамана І. Сірка Сухопутних військ Збройних сил України, де пройшов шлях від командира взводу управління та радіолокаційної розвідки батареї управління та радіолокаційної розвідки зенітного ракетно-артилерійського дивізіону до заступника командира 22-го окремого мотопіхотного батальйону. Брав участь в антитерористичній операції та операції Обʼєднаних сил на Сході України. Відзначився 2022 під час оборони Харкова: коли група під його командуванням потрапила у ворожу засідку, ціною власного життя прикрив відхід побратимів. У день поховання Олега Адамовського у Великій Новосілці ворожий снаряд пошкодив будинок, де він мешкав із дружиною. У квітні 2024 вулицю Камська у Харкові перейменували на його честь.