Снітко Андрій Володимирович

СНІТКО́ Андрій Володимирович (25. 01. 1996, с. Гораймівка Маневицького, нині Луцького р-ну Волинської обл. — 20. 08. 2014, м. Іловайськ Харцизької міськради, нині Донецького р-ну Донецької обл., похований у смт Маневичі) — право­охоронець. Герой України (2016, посмертно). Після закінче­н­ня 2013 Маневицької школи № 1 став студентом факультету фізичної культури, спорту та здоровʼя Східноєвропейського університету імені Лесі Українки (Луцьк). Через кілька місяців по­їхав у Київ, де був активним учасником Революції гідності. У травні 2014 вступив до баталь­йону патрульної служби міліції особливого при­значе­н­ня «Азов» Головного управлі­н­ня Міністерства внутрішніх справ України в Київській обл., у складі якого 13 червня визволяв м. Маріуполь Донецької обл. від російських бо­йовиків. Загинув під час бою, накривши своїм тілом ворожу гранату, завдяки чому врятував життя двом бо­йовим по­братимам. 2015 імʼя Андрія Снітка присвоєно рідній школі, на її будівлі встановлено меморіальну дошку. У тому ж році в Маневичах на його честь на­звано вулицю. 20 жовтня 2016 в Маневицькому крає­знавчому музеї від­булася презентація книжки про Андрія Снітка «Він став героєм у бою», упорядкованої його однофамільцем, гораймівським крає­знавцем Анатолієм Снітком і ви­дана у Києві. У жовтні 2018 на фасаді головного корпусу рідного закладу вищої освіти встановлено меморіальну дошку памʼяті студентів, які загинули під час антитерористичної операції, — Андрія Снітка, Артема Карабана та Станіслава Потапчука.

Завантажити статтю