Фещенко-Чопівський Іван Андріанович

ФЕ́ЩЕНКО-ЧОПІ́ВСЬКИЙ Іван Андріанович (20. 01. 1884, м. Чуднів, нині Житомирського р-ну Житомирської обл. — 02. 09. 1952, с-ще Абезь, Республіка Комі, РФ) — фахівець у галузі матеріало­знавства, громадсько-політичний діяч. Батько І. Богун-Чопівської та Ю. Фещенка-Чопівського. Член-кореспондент Польської академії технічних наук (1933). Дійсний чл. НТШ (1926). Закічив Житомирську реальну гімназію (1903), Київський політехнічний ін­ститут (1908), де й працював від 1909. Учасник українського руху як чл. «Української громади», київської «Просвіти», Українського наукового товариства. 1913—14 пере­бував на стажуван­ні у Німеч­чині. Після поверне­н­ня в Україну брав участь у політичному житті: чл. УЦР, голова Київської губернської ради, Київської міської національної ради; за доби УНР та Директорії входив до складу урядів, зокрема був міні­стром торгу й промисловості в уряді В. Голубовича, за­ступником Премʼєр-міністра та Міні­стром народного господартва в уряді С. Остапенка. Належав до Української партії соціалістів-федералістів. Від 1917 за доруче­н­ням М. Грушевського здійснював збір та аналіз матеріалів про природні багатства України. Від 1922 працював у Варшавській політехніці та очолював кафедру метало­графії й загальної металургії Гірничо-металургійної академії у Кракові. Водночас від 1923 — професор кафедри металургії Української (таємної) політехніки та викладач Технічних курсів Українського технічного товариства у Львові. 1927 здобув докторат, 1931 — ступінь доктора наук габілітованого. Від 1928 — керівник дослідної лабораторії металургійного заводу «Байльдон» у м. Катовіце (Польща). Від 1941 був членом Українського національного обʼ­єд­на­н­ня, очолював його Катовіцьку управу. Заарештований 1945 радянськими органами державної без­пеки у Катовіце, засуджений до 15-ти р. засла­н­ня, де й помер. 1996 під час екс­педиції в Абезь від­найдено та впорядковано його могилу. Наукові дослідже­н­ня присвячені про­блемам дифузії, хімічно-термічної та термічної обробки, фізичної хімії. Зробив вагомий внесок у побудову діа­грам стану «залізо—вуглець» з урахува­н­ням домішок фосфору, кисню, силіцію та олова; дослідив процеси поверх­невого зміцне­н­ня легованих сталей, їхні магнітні xарактеристики. Створив методологію побудови по­двійних та потрійних діа­грам стану, роз­робив принцип системного під­ходу для теоретичного аналізу рівнянь хімічної термодинаміки та концепцію по­єд­на­н­ня пластичної деформації з термічною обробкою металів. Автор книги спогадів «Хроніка мого життя», опублікованої 1992 у Житомирі. Імʼям Ф.-Ч. на­звано вулиці у Львові та Житомирі. На будівлі Гірничо-металургійної академії у Кракові та на при­дбаному ним будинку у Львові встановлено меморіальні дошки.

Завантажити статтю