Козловський Іван Павлович

КОЗЛО́ВСЬКИЙ Іван Па­влович (Козловский Иван Па­влович; 25. 12. 1869(06. 01. 1870), м. Тамбов, Росія — 30. 11. 1942, м. Уральськ Зх.-Казах­стан. обл., Казах­стан) — російський історик, архео­граф, архівіст. Член Істор. товариства Нестора-літописця, Ніжин. істор.-філол. товариства, Варшав. товариства історії, філології і права. 1892 закін. Університет св. Володимира у Києві (учень В. Ікон­никова) із золотою меда­л­лю за кандидат. працю «Сильвестр Медведев». Працював у Київ. жін. гімназії А. Бейтель і 1-му Київ. комерц. училищі, одночасно за­ймався наук. дослідже­н­нями. 1900 склав іспит на ступ. магістра рос. історії та роз­почав роботу над дис. «Ф. М. Ртищев. Историко-био­графическое ис­следование», яку захистив 1907 у Харків. університеті. Від­тоді викладав у Ніжин. істор.-філол. ін­ституті, гімназії при ньому та на Жін. курсах М. Довнар-Запольського, був приват-доцент Університету св. Володимира; від 1909 — екс­траординар. проф. рос. історії Варшав. університету; від 1916 — директор Ніжин. істор.-філол. ін­ституту (організував у місті істор. архів і музей). У тому ж році у м. Саратов (Росія) захистив доктор. дис. «Первые почты и первые почтмейстеры в Московском государстве. Опыт ис­следования отдельных во­просов из истории рус­ской культуры во 2-й пол. ХVІІ в.» (ступ. отримав від Університету св. Володимира). 1922–30 — проф. рос. історії Пн.-Кавказ. університету (м. Ростов-на-Дону, РФ), створ. 1915 на базі еваку­йов. Варшав. університету; водночас від 1920 — зав. Центр. істор. архіву м. Ростов-на-Дону; від 1925 — голова Пн.-Кавказ. кра­йового товариства археології, історії і етно­графії. 1930 за реліг. пере­кона­н­ня і висланий у Казах­стан. Незабаром звільнений, однак по­збавлений права проживати у 12-ти насел. пунктах СРСР. Від 1938 викладав у Пед. ін­ституті Уральська. Під час роботи у Варшав. університеті був наук. кер. магістер. дис. Б. Грекова, одним зі своїх учителів називав його В. Голобуцький. Реабіліт. 1989.

Завантажити статтю