Козятин
Визначення і загальна характеристика
КОЗЯ́ТИН — місто обласного значення Вінницької області, райцентр. Козятин. міськраді підпорядк. смт Залізничне. Знаходиться у верхівʼї р. Гуйва (притока Тетерева, бас. Дніпра), за 159 км від Києва (залізницею; автошляхами — 150 км) та за 62 км від обл. центру (75 км). Площа 12,5 км2. Насел. 26 635 осіб (2001, складає 92,6 % до 1989), переважно українці, проживають також росіяни. Залізнич. вузол. Виник у 1870-х рр. як с-ще побл. залізнич. станції, що здобула назву від сусід. с. Козятин (нині Козятин. р-ну). Від 1874 — містечко Бердичів. пов. Київ. губ. У грудні 1917 у К. розміщувалася ставка генерала П. Скоропадського. 11 грудня 1918 тут Директорією з представниками нім. командування підписано угоду про евакуацію нім. армії з України. У ході рад.-польс. війни під час т. зв. Козятин. рейду в квітні 1920 містечко захопили польс. війська. Від 1923 — райцентр, від 1932 — у складі Вінн. обл. Від 1938 — місто рай. значення. Жит. зазнали сталін. репресій. Від 15 липня 1941 до 28 грудня 1943 — під нім. фашист. окупацією. Діяло підпілля. Від 2000 — місто обл. значення. 1897 мешкало бл. 1 тис., 1939 — 16,7 тис., 1959 — 22,8 тис., 1979 — 29,2 тис., 1989 — 28,8 тис., 1998 — 29,4 тис. осіб. Місто-побратим — Красногорськ (РФ). Нині працюють підприємства з обслуговування залізнич. транспорту, ВАТи — «Козятин. швейна ф-ка», «Козятин. птахокомбінат», «Козятинхліб», ТОВи — «Крупʼяний дім», «Чарте» (мінерал. води та прохолодні напої, хлібобулочні вироби). У К. — 4 заг.-осв. школи, 2 навч.-вихов. комплекси школа-дитсадок, ліцей, 6 дошкіл. закладів, училище залізнич. транспорту, Центр дит. і юнац. творчості, дит. муз. школа; рай. Будинок культури, міська б-ка, Козятина історії міста Музей; міська та залізнична лікарні, санаторій-профілакторій; відділ. 9-ти банків. Виходять г. «Вісник Козятинщини», «RIA-Козятин». Діють реліг. громади УПЦ МП, РКЦ, християн віри євангельської, євангелістів християн-баптистів, адвентистів сьомого дня, свідків Єгови. Памʼятки архітектури: вокзал, водогінна башта (обидві — 1888–89), земська пошта (поч. 20 ст.). Встановлено памʼятники М. Грушевському, «Труд. слава залізничників», воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни, погруддя двічі Героя Рад. Союзу І. Бойка, памʼятний знак танкістам 1-ї гвард. танк. армії, які визволяли К. від нім.-фашист. окупантів. Серед. видат. уродженців — Герой України, політ. діяч, фахівець у галузі аграр. економіки Л. Яковишин; конструктор військ. техніки, чл.-кор. АН СРСР А. Костіков, один з кер. створення ядерно-збройового комплексу СРСР Г. Ломинський; міколог, фітопатолог М. Зерова, брати лікар-кардіохірург, чл.-кор. АМНУ Михайло та фахівець у галузі радіоелектроніки, академік НАПНУ Юрій Зіньковські, фахівець у галузі харч. технологій М. Гандзюк, математик П. Керекеша, фахівець у галузі радіотехніки Б. Креденцер, лікар-судмедексперт І. Крижанівська, лікар-педіатр В. Неділько, педагог Л. Нічуговська, фармаколог О. Столярчук; перекладач В. Горлов; майстер різьблення на дереві, засл. художник України С. Карпенко, художники Ю. Клементьєв і О. Пилипчук; засл. арх. УРСР Г. Кульчицький; соліст і кер. білорус. ансамблю «Сябри», нар. арт. Білорусі А. Ярмоленко, актори, засл. арт. УРСР М. Бондаревський і Б. Чулімов, кінорежисер, сценарист, прозаїк, засл. діяч мистецтв УРСР В. Іванов; культур. діяч, засл. діяч мистецтв України Л. Лозинський; військ. діяч Ю. Бажанов, Герой Радянського Союзу М. Шнейдерман.
А. С. Кальноокий
Додаткові відомості
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
