Козаченко Григорій Якович
КОЗАЧЕ́НКО Григорій Якович (14(27). 01. 1901, с. Тишки, нині Лубен. р-ну Полтав. обл. — 01. 06. 1970, Харків) — актор. Чоловік Л. Криницької. Народний артист УРСР (1953). Державні нагороди СРСР. Закін. драм. студію при Мист. об’єдн. «Березіль» (м. Біла Церква, нині Київ. обл., 1924). Працював 1925 актором Київ. майстерні цього об’єднання. Від 1926 — у Харкові, 1935–70 — в укр. драм. театрі ім. Т. Шевченка; 1962–63 викладав у драм. студії при ньому. Грав яскраві гострохарактерні ролі, К. притаманне тонке психол. втілення образів. Знявся у к/ф «Над Черемошем» (1954, реж. Г. Крикун), «Лимерівна» (реж. В. Лапокниш), «Море кличе» (реж. В. Браун; обидва — 1955), «Партизанська іскра» (1957), «Повість наших днів» (1958; обидва — реж. О. Маслюков).
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Лубенко, Хрипун, Берест, Галушка («Богдан Хмельницький», «Фронт», «Платон Кречет», «В степах України» О. Корнійчука), Сильвестр («Ярослав Мудрий» І. Кочерги), Гнат («Назар Стодоля» Т. Шевченка), Касьянов («Генерал Ватутін» Л. Дмитерка), Мартин Боруля (однойм. п’єса І. Карпенка-Карого), Поміщик Шредер («Життя починається знову» В. Собка), Восьмибратов («Ліс» О. Островського), Достигаєв («Єгор Буличов та інші» М. Горького), Лавров («Втрачений дім» С. Михалкова), Професор Лосєв («Закон честі» О. Штейна), Литвинов («На березі дикім» за Б. Полєвим), Абат Крюшо («Євгенія Ґранде» за О. де Бальзаком).
Завантажити статтю
Людина 
