Козелець

КОЗЕЛЕ́ЦЬ  — селище міського типу Чернігівської області, райцентр. Знаходиться на р. Остер (притока Десни, бас. Дніпра), за 70 км від обл. центру та за 40 км від залізнич. ст. Бобровиця. Площа 8,4 км². Насел. 8916 осіб (2001, складає 93,4 % до 1989), переважно українці, проживають також росіяни. Побл. с-ща проходить автошлях С.-Петербург–Чернігів–Київ–Одеса. За нар. переказами, назва походить від лугової квітки — козелець. На затвердженому 1663 гербі (проіснував до 1917) був зображений на червоному полі щита сріб. козел із золотим хрестом на спині. Тут виявлено поселення 3–5 ст., городище та курган періоду Київ. Русі (9–13 ст.). Уперше згадується у писем. джерелах поч. 17 ст. Жит. брали участь у козац.-селян. повстаннях 1630-х рр. і Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1649 створ. у складі Переяслав. полку Козелец. сотню. Вона брала участь у Берестец. (1651) і Батоз. (1652) битвах. Від 1654 — сотенне містечко Київ. полку. Від 1669 тут розміщувалася полк. канцелярія, 1708 сюди офіційно перенесено адм. центр Київ. полку. 1656 Б. Хмельницький надав К. Маґдебур. право. Відтоді стає знач. ремісн.-торг. центром між Києвом і Черніговом. 1662 у К. відбулася козац. рада, на якій обрали гетьманом Лівобереж. України Я. Сомка. 1669 містечко зруйнували татари. Проте завдяки вигід. геогр. положенню воно швидко відновилося. Після ліквідації полк. устрою 1782 К. став повіт. містом Київ. намісництва, від 1797 — Малорос., від 1802 — Черніг. губ. 1912 пл. Козелец. пов. складала 2726 квадрат. верст, у тому ж році в ньому мешкало 171,6 тис., 1897 — 136 022 особи. 1752 відкрито лікарню, 1765 — кінну пошту. В серед. 18 ст. виникли 4 шкіряні та 1 сальношкіряна мануфактури. 1866 у К. був 441 двір, мешкало 4459 осіб (1897 відповідно — 638 і 5786), функціонували повіт. і парафіял. училища, діяли тютюн. ф-ка, 2 цегел. заводи, відбувалося 5 ярмарків на рік. На поч. 20 ст. діяли 3 початк. школи, чол. г-зія, жін. протогімназія, вище початк. училище. 1906–16 виходив щотижневий «Листок объявлений Козелецкого уездного земства». У ході воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Від 1923 — райцентр, від 1924 — смт. 1927 у К. споруджено електростанцію, 1930 — клінкер. завод. Від 1932 — у складі Черніг. обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв — 145 осіб), зазнали сталін. репресій. Від 11 вересня 1941 до 20 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Діяло підпілля. Гітлерівці стратили понад 700 жит., вивезли на примус. роботи до Німеччини 100 юнаків і дівчат. На фронтах 2-ї світової війни воював 851 жит., з них 595 загинуло. 1959 мешкало бл. 5,8 тис., 1970 — 7,5 тис., 1979 — 8,4 тис., 1999 — 9,2 тис. осіб. Нині у К. — 2 заг.-осв. школи, г-зія, технікум вет. медицини, 2 дитсадки, реабілітац. центр для дітей з обмеженими можливостями; рай. Будинок культури, б-ка, Козелецький музей історії ткацтва Чернігівщини, муз. школа; центр. рай. лікарня; 2 готелі; відділ. 6-ти банків. Є парк. Виходить г. «Новини Придесення». Функціонують нар. хор. колектив «Льоноцвіт», духовий оркестр, зразк. танц. колектив «Антошка», ансамбль нар. пісні «Березневі роси». Реліг. громади: 2 — УПЦ МП, євангелістів християн-баптистів, адвентистів сьомого дня, свідків Єгови. Пам’ятки архітектури: собор Різдва Пресвятої Богородиці (1752–66; збудований арх. І. Григоровичем-Барським і А. Квасовим за проектом В. Растреллі, розписи виконані придвор. художником Г. Стеценком, різьблення — С. Шалматовим) з дзвіницею (1766–70), будинок полк. канцелярії (1740–60; арх. А. Квасов), Свято-Микол. (1745) та Свято-Вознесен. (1772) церкви, садиб. ансамбль (18 ст.), що складається з гол. дерев’яного будинку, кам’яного будинку та флігеля. Серед видат. уродженців — Герой України, вет. лікар, політ. діяч, почес. академік НААНУ Ю. Карасик, палеонтолог, академік АН УРСР, чл.-кор. АН СРСР М. Павлова, матеріалознавець, чл.-кор. НАНУ Л. Позняк, лікар-невропатолог, академік АМН СРСР Б. Маньковський, патофізіолог, академік Рос. АМН В. Неговський, правознавець Р. Безпалов, матеріалознавець О. Ващенко, фахівець у галузі ливар. виробництва К. Ващенко, агроном, селекціонер-генетик М. Неговський, історик, краєзнавець А. Розанов, фармаколог А. Ципкун, історик КПРС Ю. Бабко, поет, перекладач Ю. Левітанський, Герой Радянського Союзу В. Онищенко. З К. пов’язані життя та діяльність історика, архівознавця П. Клименка. Навесні 1846 тут побував Т. Шевченко, у повісті «Княгиня» він описав собор Різдва Пресвятої Богородиці. 1862–68 у К. працював акциз. чиновником письменник А. Свидницький. Встановлено пам’ятник Т. Шевченку, меморіал Слави, пам’ятні знаки генералу Г. Мікушеву, воїнам-афганцям.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю