КО́ЗІК Ян (Kozik Jan; 27. 10. 1934, с. Посадова Краківського воєводства, Польща — 23. 11. 1979, с. Завада Краківського воєводства) — польський історик-україно­знавець. Доктор габілітований (1975). У 1952 вступив на філологічний факультет По­знанського університету, але через складне матеріальне становище залишив на­вча­н­ня, учителював. Від 1954 на­вчався на історичному факультеті Яґел­лонського університету в Кракові, де 1958 захистив магістерську дисертацію «Москвофільство в Галичині в 1848–1866 роках на тлі наукового від­родже­н­ня українців». Працював у повітовому архіві й установах профтехосвіти м. Хшанув (1958–63). У 1967 захистив кандидатську дисертацію «Ukraiński ruch narodowy w Galicji w latach 1830–1848» (Kraków, 1973). Від­тоді був спів­робітником Між­народного центру політичних наук, викладав у Гірничо-металургійній академії в Кракові; від 1968 — адʼюнкт Ін­ституту історії Яґел­лонського університету. 1975 захистив габілітаційну дисертацію «Między reakcją a rewolucją. Studia z dziejów ukraińskiego ruchu narodowego w Galicji w latach 1848–1849» (Warszawa, 1975). Через важку хворобу від­мовився від пропозицій опублікувати його праці в Канаді та викладати в Університеті Альберти. Канадський історик Л.-Д. Ортон за сприя­н­ня Канадського ін­ституту українських студій Університету Альберти видав його незавершену моно­графію «Український національний рух в Галичині, 1815–1849» («The Ukrainian National Movement in Galicia, 1815–1849», Edmonton, 1986). Праці К. від­значалися новаторством, прагне­н­ням від­кинути старі стереотипи і обʼєктивно подивитися на минуле. У них уперше в тогочасному історіо­графії український рух в Галичині 19 ст. роз­глянуто з позицій формува­н­ня модерного української нації; від­значено складність цих процесів і пере­шкоди, які долали галицькі українці, прагнучи стати рівноправними субʼєктом європейської сімʼї народів. К. активно спів­працював з українськими культурними товариствами у Польщі, неодноразово ви­ступав із доповід­ями від­повід­ної тематики перед польською громадськістю.