КОВАЛЕ́НКО Олександр Власович (12(25). 11. 1909, с. Миколаївка, нині с. Світлівщина Новосанжарського р-ну Полтавської обл. — 02. 11. 1987, Москва) — радянський і партійний діяч. Двічі Герой Соціалістичної Праці (1948, 1976). Державні нагороди СРСР. Закінчив Харківський сільськогосподарський комуністичний університет (1937), Курси пере­підготовки керівних партійних і радянських кадрів при ЦК КПРС (Москва, 1957). Від 1921 працював за наймом у заможних селян, згодом — трактористом у радго­спі й на МТС; 1937–39 — за­ступник директора із політичної роботи, директор Старосалтівського і Нововодолазького МТС у Харківської області; 1939–41 — голова Нововодолазького райвиконкому; 1941–43 — у партизанському загоні (секретар під­пільного Нововодолазького райкому КП(б)У); 1944–52 — 1-й секретар Вовчанського, 1952–54 — Чугуївського райкомів КПУ (Харківська обл.); від­тоді — на від­повід­альних партійних і державних роботах у РФ, зокрема 1964–80 — 1-й секретар Оренбурзького обкому КПРС; 1980–86 — голова Державного комітету СРСР з матеріальних резервів. Член ЦК КПРС (1961–86). Депутат ВР СРСР 6–11 скликань. Від 1986 — персональний пенсіонер союзного значе­н­ня. На батьківщині встановлено погру­д­дя К.