КОВА́ЛИК Сергій Пилипович (13(25). 10. 1846, Полтава, за іншими даними — Черіковського пов. Могильовської губ. — 26. 04. 1926, Мінськ) — революційний діяч. Дворянин. Походив із українського козацького роду. 1869 закінчив Університет св. Володимира у Києві, де 1870 здобув ступінь кандидата математичних наук. 1872 обраний головою зʼ­їзду мирових суд­дів Мглинського повіту Чернігівської губернії, однак не­вдовзі від­мовився від легальної діяльності. Брав участь у створен­ні перших народницьких гуртків, організації т. зв. ході­н­ня у народ. 1873 ви­їжджав за кордон, де по­зна­йомився з М. Бакуніним, П. Лавровим, П. Ткачовим. Після поверне­н­ня вів пропаганду в Харкові, Москві, Києві та інших промислових центрах. 24 червня 1874 заарештований у м. Самара (Росія). На «процесі 193-х» як один із головних обвинувачених засуджений до 10-ти років каторги. Покара­н­ня від­бував пере­важно у Сибіру. Спів­працював із журналом «Восточное обозрение». Учасник етно­графічних екс­педицій у Якутії. 1898 пере­їхав до Мінська. Працював рахівником, від 1915 — у Земському союзі. Після Лютневої революції 1917 — за­ступник голови Мінської міської думи; 1920–22 — спів­робітник наркомату опіки Білоруської РСР. Від 1922 читав лекції з математики у Мінському політехнічному ін­ституті. Голова Мінського від­діле­н­ня Товариства політкаторжан і засланих поселенців. Автор спогадів «Революцион­ное движение семидесятых годов и процесс 193-х» (Москва, 1928).