КУДРЯ́ВЦЕВ Іван Микола­йович (13. 10. 1884, с. Пестовське Нолинського пов. Вʼят­ської губернії, нині Кіровської обл., РФ — 03. 09. 1937, Київ) — проф­спілковий і партійний діяч, промисловець. Державні нагороди СРСР. Від 1905 працював на Уралі та в Східному Сибіру, на Ленських золотих копальнях, у Черемховському камʼя­новугільному басейні. Брав участь у боротьбі з колчаківцями, керував придуше­н­ням пов­ста­н­ня юнкерів у м. Черемхово (нині Іркутської обл., РФ; 1920–21). Був членом Всеросійського центрального виконавчого комітету, Сибревкому, Сиб­бюро гірників, головою тресту «Сибзолото». Від 1923 — в Україні. 1925–28 і 1930–31 — завідувач від­ділу Всеукраїнського комітету проф­спілок гірників у Харкові, 1929–30 — голова окружного комітету гірників у м. Сталіно (ни­ні Донецьк), 1934 — директор тресту «Пів­денгі­проруд», 1935 — директор Ін­ституту праці (обидва — Харків), від 1936 очолював Укргеолтрест у Києві. 23 липня 1937 заарештований, 3 вересня 1937 за звинуваче­н­ням в участі у контр­революційній організації засуджений до роз­стрілу. 1956 реабілітований.