КУДРЯ́ВЦЕВ Павло Омелянович (1873, с. Ряське, нині Машівського ра­йону Полтавської обл. — 01. 02. 1921, Тернопіль) — військовик. Генерал-хорунжий Армії УНР (1920). Закінчив Казанське піхотне юнкерське училище (Росія, 1894). Від­тоді пере­бував на військовій службі, під час 1-ї світової війни — командир піхотного полку. В українському війську від 1917. Делегат 2-го Всеукраїнського військового зʼ­їзду від Пів­ден­но-Західного фронту, член Українського генерального військового комітету. За Геть­манату пере­бував в увʼязнен­ні. В Армії УНР 1919 — командувач українських військ Полтавської губернії, командир Залізничної пішої дивізії у боях із більшовиками та денікінцями. Від травня 1920 — товариш Міністра військових справ УНР. У Тернополі очолював комісію Армії УНР, яка пере­давала зброю і військове майно польській владі.