Книгарь
«КНИГА́РЬ» — журнал. Виходив 1917–20 щомісяця в Києві у видавництві товариства «Час» (усього 31 число). Відіграв значну роль у становленні нової української літературної критики та розвитку української бібліографії. У розділах «Критика та бібліографія», «Проблематика публікацій “Книгаря”», «Рецензії як основний жанр на сторінках часопису» вмістив понад 130 критичних розвідок різної тематики (зокрема українська книга в історичному аспекті та її сучасний стан, проблематика друку, бібліографія та бібліотечна справа, історія та теорія літератури, мовознавчі статті, критичні аналізи творів художньої і наукової літератури), прорецензував близько 1100 книг, що складає майже половину видань цього періоду (за ознаками зовнішнього оформлення, наукової вартості, проблематики, художньої цінності, актуальності, мови); до роботи залучено понад 500 критиків. Рубрики: «Літературне життя», «Листування редакції», «Списки періодичних видань і книжок», «Видавнича хроніка», «З теоретичних питань бібліографії», «Історія», «Публіцистика», «Огляди преси», «Економіка й соціологія», «Політико-агітаційна література», «Педагогіка і школа», «Видання для дітей», «Інформаційні видання», «Критичні розвідки», «Сатира і гумор», «Етнографія», «Популярно-наукові видання», «Довідкова література» тощо. У додатку «Літопис українського письменства» друкував реєстри нових книг. Серед авторів — П. Богацький, Д. Дорошенко, С. Єфремов, П. Зайцев, М. Івченко, О. Левицький, Ю. Меженко, О. Мицюк, В. Романовський, С. Русова, Л. Старицька-Черняхівська, П. Филипович, С. Черкасенко, М. Шаповал. Редактор — В. Королів-Старий (1917–19, ч. 1–18), М. Зеров (1919–20, ч. 19–31).