КНИ́ЖНИК Іван Сергі­йович (справжнє — Бланк Ізраїль Самойлович (Соломонович); псевдоніми: Ветров, Кратов, Андрей та ін.; 07(19). 06. 1878, м. Ананьїв Херсонської губ., нині Одеської обл. — 18. 02. 1965, Ленін­град, нині Санкт-Петербург) — публіцист, історик, філософ. Кандидат філологічних наук (1945). На­вчався в Університеті св. Володимира у Києві, звідки 1902 виключений за участь в таємних студентських організаціях і висланий на батьківщину під на­гляд поліції. 1903 екс­терном склав іспити й отримав університетський диплом, 1904 мобілізований до російської армії. Вів агітацію проти війни з Японією, через за­грозу арешту емігрував у Францію. Зблизився із пред­ставниками російської анархічної еміграції, був редактор анархічної газети «Земля. Хлеб и Воля» (також вміщував публікації в інших періодичних ви­да­н­нях). 1906 ви­ступив із доповід­дю на зʼ­їзді російських анархістів у Лондоні. Став одним із провід­них теоретиків анархізму, однак згодом змінив по­гляди і позиціонував себе як християнського соціаліста. 1909, після поверне­н­ня до Санкт-Петербургу, заарештований і засланий на 3 роки до Сибіру. Після звільне­н­ня входив до Релігійно-філософського товариства, пропагував християнський соціалізм, дописував до ліберальної і ліворадикальної періодики. 1917 в газеті «Правда» на­друкував від­критий лист, у якому схвалив усі заходи радянської влади. Згодом завідував у цій газеті від­ділом, публікував числен­ні стат­ті, бібліо­графічні нариси тощо. Від 1919 працював у культурно-освітніх організаціях Петро­града (нині Санкт-Петербург), Ленін­градському ін­ституті книго­знавства. Досліджував творчу спадщину П. Лаврова, участь російських революціонерів у Паризькій комуні та І Інтернаціоналі. Вміщував також публікації від­повід­ної тематики у журналах «Каторга и ссылка», «Красная летопись».