ПОПО́В Веніамін Степанович (30. 05. 1927, м. Троїцьк, нині Челябінської обл., РФ — 18. 10. 2010, Запоріж­жя) — матеріало­знавець. Доктор технічних наук (1971), професор (1972). Заслужений діяч наук УРСР (1980). Закінчив Челябінський механіко-машинобудівний ін­ститут (1948). Працював на виробництві (194951); у Центральному НДІ технології і машинобудува­н­ня (Москва, 1951–56); від 1956 — у Запорізькому технічному університеті: 1958–64 — декан ливарного факультету, 1964–2006 — завідувач кафедри обладна­н­ня і технології зварювального виробництва, 1978–93 — ректор. Основні напрями наукових досліджень — зварюва­н­ня, матеріало­знавство та зносо­стійкість матеріалів. Ви­вчав про­блеми стійкості сталі та сплавів до зноше­н­ня в різноманітних умовах екс­плуатації на металургійних та машинобудівних під­приємствах, під­вище­н­ня зносо­стійкості наплавних матеріалів, технології та режими їх наплавле­н­ня й термічного обробле­н­ня. На честь П. на будівлі вузу встановлено меморіальну дошку (2017).