Поляков Микола Сергійович

ПОЛЯКО́В Микола Сергійович (05(18). 05. 1903, м. Катеринослав, нині Дніпро — 05. 12. 1991, там само) — гірничий інженер-механік. Доктор технічних наук (1960), професор (1939), академік АНУ (1967). Заслужений діяч науки УРСР (1978). Державні нагороди СРСР. Закінчив Дніпропетровський гірничий інститут (нині Дніпро, 1926), де відтоді й працював: 1934–37 — завідувач кафедри гірничого мистецтва, 1937–63 — кафедри рудникового транспорту, 1948–54 — заступник директора з наукової, 1954–61 — з навчальної роботи. Водночас від 1945 — завідувач відділу комплексної механізації Інституту гірничої справи АН УРСР (Київ, від 1956 — у Донецьку). Від 1962 — завідувач відділу гірничого транспорту та керівник Дніпропетровської філії Інституту механіки АН УРСР, на базі якої створено Інститут геотехнічної механіки АН УРСР (1967–75 — директор-засновник, 1975–91 — старший науковий співробітник-консультант), зробив вагомий внесок у його становлення (від 2002 — імені П.). Наукові праці присвячені розробленню фізичних основ теорії гірничих транспортних машин, нових методів їх розрахунку, механізації гірничих робіт. Брав участь у будівництві, реконструкції та відбудові шахт Донбасу. Під його керівництвом створено нову технологію підземного видобування марганцевої руди та бурого вугілля в Україні, сконструйовано та впроваджено у виробництво нові типи гірничих машин («ДГІ-2М», «ДГІ-У» та ін.). На честь П. на будинку Інституту 1995 встановлено меморіальну дошку з горельєфом.

Рекомендована література

1. Шаповал І. М. Ужинок вченого // Придніпров. джерела: Оповіді про вчених. К., 1982;
   Google Scholar Internet
2. Академик Николай Сергеевич Поляков: жизнь, отданная науке: Библиогр. указ. Дн., 2003.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю