ПОЛЯКО́В Микола Сергі­йович (05(18). 05. 1903, м. Катеринослав, нині Дні­про — 05. 12. 1991, там само) — гірничий інженер-механік. Доктор технічних наук (1960), професор (1939), академік АНУ (1967). Заслужений діяч науки УРСР (1978). Державні нагороди СРСР. Закінчив Дні­пропетровський гірничий ін­ститут (нині Дні­про, 1926), де від­тоді й працював: 1934–37 — завідувач кафедри гірничого мистецтва, 1937–63 — кафедри рудникового транс­порту, 1948–54 — за­ступник директора з наукової, 1954–61 — з на­вчальної роботи. Водночас від 1945 — завідувач від­ділу комплексної механізації Ін­ституту гірничої справи АН УРСР (Київ, від 1956 — у Донецьку). Від 1962 — завідувач від­ділу гірничого транс­порту та керівник Дні­пропетровської філії Ін­ституту механіки АН УРСР, на базі якої створено Ін­ститут геотехнічної механіки АН УРСР (1967–75 — директор-засновник, 1975–91 — старший науковий спів­робітник-консультант), зробив вагомий внесок у його становле­н­ня (від 2002 — імені П.). Наукові праці присвячені роз­роблен­ню фізичних основ теорії гірничих транс­порт­них машин, нових методів їх роз­рахунку, механізації гірничих робіт. Брав участь у будівництві, рекон­струкції та від­будові шахт Донбасу. Під його керівництвом створено нову технологію під­земного видобува­н­ня марганцевої руди та бурого вугі­л­ля в Україні, сконстру­йовано та впроваджено у виробництво нові типи гірничих машин («ДГІ-2М», «ДГІ-У» та ін.). На честь П. на будинку Ін­ституту 1995 встановлено меморіальну дошку з горельєфом.