ПАВЛО́ВСЬКИЙ Михайло Петрович (15. 11. 1930, м. Берестечко Горохівського пов. Волинського воєводства, нині Луцького р-ну Волинської обл. — 18. 01. 2013, Львів) — лікар-хірург. Доктор медичних наук (1971), професор (1974), академік НАМНУ (1997), Польської академії медицини (1998), Між­народної академії медицини імені А. Швейцера (1999). Державна премія України у галузі науки і техніки (1986, 2000). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (1997). Велика між­народна золота зірка (1999) та Велика золота медаль (2005) Між­народної академії медицини імені А. Швейцера. Дійсний член НТШ (1994). Закінчив Львівський медичний ін­ститут (1954). Працював лікарем. Від 1964 — у Львівському медичному університеті: завідувач кафедр хірургії факультету післядипломної освіти (1973–76) та факультетської хірургії (від 1976), проректор з лікувальної роботи (1974–79) і між­народних звʼязків (1980–81), ректор (1981–98). Головний редактор часопису «Acta Medica Leopoliensia» (1995–2007). Наукові дослідже­н­ня у галузях клінічної хірургії та хірургічної ендокринології. Ви­вчав поліорган­ну недо­статність в абдомінальній та ендокрин­ній хірургії, пита­н­ня за­стосува­н­ня ендо­скопічних та ві­деохірургічних методів лікува­н­ня жовчнокамʼяної хвороби, пухлин надниркових залоз, зовнішніх черевних гриж. За­пропонував нові під­ходи до лікува­н­ня вогнищевих уражень печінки, зокрема первин­ного і мета­статичного раку, абсцесів, паразитарних та непаразитарних кіст; до патогенетичного лікува­н­ня гострого панкреатиту. Об­ґрунтував лікувальні тактики при аутоімун­ному тиреоїдиті, рецидивному і токсичному зобі, гіпертиреозі, цукровому діабеті. Започаткував в Україні хірургічне лікува­н­ня пухлин надниркових залоз з викори­ста­н­ням лапаро­скопічної технології. На одному з корпусів Львівського медичного університету вченому від­крито меморіальну дошку.