ПАТО́Н Володимир Євгенович (18. 03. 1917, Київ — 28. 02. 1987, там само) — фахівець у галузі зварюва­н­ня. Син Євгена, брат Бориса, племін­ник Петра Патонів. Кандидат технічних наук (1951). Сталінська премія (1948), Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1972), премія РМ СРСР (1983). Заслужений винахідник УРСР (1982). Державні нагороди СРСР. Закінчив Уральський індустріальний ін­ститут (м. Свердловськ, нині Єкатеринбург, РФ, 1941). Від­тоді працював на Новотагільському металургійному заводі (Свердловська обл.); 1943–87 — в Ін­ституті електрозварюва­н­ня АН УРСР (Київ), де про­йшов шлях від молодшого наукового спів­робітника до за­ступника начальника дослідного кон­структорсько-технологічного бюро, керівника комплексу від­ділів, що за­ймалися створе­н­ням устаткува­н­ня для дугового зварюва­н­ня. Під час 2-ї світової війни у Нижньому Тагілі брав участь у впроваджен­ні автоматичного зварюва­н­ня під флюсом для виготовле­н­ня бронекорпусів танків Т-34, тоді ж почав за­йматися конструюва­н­ням апаратів для зварюва­н­ня. 1948 роз­робив універсальний зварювальний автомат-трактор ТС-17, що не мав аналогів у вітчизняній і зарубіжній техніці та став одним з основних засобів механізації зварювальних робіт у народному господарстві країни. За­пропонував нові методи автоматизації зварюва­н­ня при будівництві газо­проводу Дашава—Київ—Москва, був одним із роз­робників нового виду зварювальних апаратів —магнітокрокуючих автоматів, що роз­вʼязали про­блему монтажно-вертикального зварюва­н­ня в річковому й морському суднобудуван­ні. Зробив значний внесок у роз­робле­н­ня спеціалізованих апаратів для зварюва­н­ня та напиле­н­ня в космосі, зокрема й комплексу екс­периментальних апаратів для дослідже­н­ня процесів зварюва­н­ня в космосі (на їх базі створено установку «Вулкан», 1965–69); апаратів для активних астрофізичних екс­периментів «Зарница» і «Аракс» (1972–75); апаратів для нанесе­н­ня покрит­тів і матеріало­знавчих екс­периментів «Испаритель-80» і «Испаритель М» (1978–83); універсального інструменту для електрон­но-променевого зварюва­н­ня й нанесе­н­ня покрит­тів (1984–86).